Версія для друку Версія для друку

Від нарису – до книжки

Усе почалося із публікації в районній газеті «Нове життя» нарису Михайла Ломаги про життя і діяльність ігумена Серафима із Підгірного. Тоді на адресу редакції надійшло чимало відгуків від жителів району. Ось один із них – спогад священнослужителя отця Петра Канайла – настоятеля Імстичівського храму Різдва Пресвятої Богородиці: «Коли я був молодим священиком, то, звичайно, тягнувся до тих, хто мав авторитет, а головне – дар божий до священства. Таким у районі був отець Серафим з Підгірного – самітник і справжній подвижник та істинний сповідник віри християнської у тоталітарні часи.
Бував я в нього неодноразово, любив слухати його бесіди, оцінку життя і становище в нім Церкви Христової. Вірники із навколишніх сіл вважали його за святого, а сам він жив надзвичайно скромно. Житлом служила маленька хатинка, для якої був невеликий хлівець, в якому отець Серафим утримував козу. Сам виводив її на пасовище, а також сам заготовляв сіно на зиму.
Одного разу, старець, пасучи козу, задрімав під променями сонечка, а його коза, відчувши волю, пішла за межу пастися на колгоспній ділянці.
Мимо проїжджав голова колгоспу. Побачив, що попівська коза завдає шкоди колгоспному полю, зупинив «уазика» і коршуном налетів на отця Серафима. Двічі ударив його по голові і нецензурно вилаявся. А священик мовчки зніс фізичну наругу. Коли голова досхочу виговорився, мовив йому:
− Ти сьогодні ввечері прийдеш до мене за поміччю.
Голова колгоспу не звернув увагу на слова отця Серафима і поїхав собі далі. Але вночі, коли він вже спав, його розбудила дружина.
− Вставай! У нашого сина знову епілептичний припадок. На цей раз тяжкий. Іди негайно до отця Серафима. Тільки він здатний нам допомогти!
Засмучений і переляканий голова пішов таки до отця Серафима. Можна зрозуміти, що творилося в його серці. Прийшов, постукав, розбудив священослужителя. Ввійшов у кімнату і попросив допомогу.
Коли отець Серафим поклав свою руку на голову хлопчика, прочитав молитви, дитині одразу полегшало. Легше стало на душі і в матері, і в батька. З тих пір голова колгоспу став найкращим «таємним» прихильником отця Серафима.
Отець Серафим справді мав Дар Божий зцілення від епілепсії, і навіть сьогодні до його могили приходять люди, які мають цю недугу, і це їм допомагає. Дар Божий донині витає над місцем його останнього земного пристанища».
Ігумен Серафим (в миру Михайло Пантелеймонович Бровдій) народився 12 травня 1903 року в селі Велика Чингава (тепер Боржавське, Виноградівського району) у селянській родині.
Михайло Ломага описує житіє отця Серафима, наводить конкретні факти із його життя. Розповідь вийшла цікавою і змістовною.
У книжці вміщено 20 невеличких оповідань, які всебічно висвітлюють життя о. Серафима. Серед них – «Шкіряна безрукавка», «Візьміть пшеницю собі», «Зустріч з жандармами», «Отче, прости мене, грішного», «Допомога подружній парі», «Гості з Мурманської області», «Щира молитва допомагає», «Крадіжка з хижини отця Серафима» та ін.
«Проповідник добра» – це вже друга книжка Михайла Ломаги на релігійну тематику. Нещодавно у видавництві «Карпатська вежа» побачила світ книга «Стара і нова церкви» про дерев’яний храм у селі Дешковиця. Сподіваємося, вона знайде свого читача серед вірників нашого краю, прислужиться їм доброю вісткою про життя отця Серафима.

Василь ШКІРЯ,
член Національної спілки письменників України

Ваш отзыв

Ваш коментар