Поросятко
Ішов циган до сповіді:
«Отче наш» усе твердив,
Аби його превелебний,
Кіть запнеся, не побив.
Як пішло му, файно, гладко,
Спав му з душі камінь,
Зайшов в цирьков і почав:
−Мньотце, духа, амінь!
−А син де!, − піп го звідать!
Десь го дів, неборе?
−Дома в хижі він сидить,
З Мілов цуря поре.
−Знаєш, прийдеш другий раз
На сповідь із сином,
Я тя щи й запоможу,
Дам ти задарь свиня.
Прийшов циган із малим,
−Мьйотца, духа, амінь…
−Сина ти назад забув,
Бітанго-цігане!
−Што ви, отче, у дворі
Він із міхом чекать,
Коли свиня му дасте,
Што рохкать та екать.
Туй піп уже не стерпів,
Хвать циганське ухо
−Я вто казав за молитву –
Мньотца, СИНА, духа…
Михайло ЦІЦАК, с. Імстичово.