Можливо, що дискусії з приводу того, прикрашає посада людину чи навпаки, можуть тривати безперервно. З одного боку, якесь «крісло» дає певні повноваження і можливість розкритися. З іншого ж боку, кожна особистість на тій чи іншій посаді проявила себе індивідуально: нейтрально, з певними здобутками, яскраво і феєрично тощо.
Наближається свято – День працівників споживчої кооперації. Історія району у цій сфері теж налічує чимало помітних постатей, котрі, образно кажучи, закладали фундамент, форсували розвиток, впроваджували новації і т.д. До тих, чию сумлінну працю, творчий підхід та заслуги у споживчій кооперації пам’ятатиме Іршавщина, належить Юлія Йосипівна Крученик з Білок. Свого часу її нагороджено золотим наручним годинником Укоопспілки, має грамоти від районного й обласного керівництва цієї організації, а також обласної влади.
На зустріч із такою милою та напрочуд привітною жінкою мене запросила її племінниця Оксана Олександрівна Сенинець-Нодьянош. До речі, нещодавно Юлія Йосипівна відзначила свій ювілей – 70-річчя. Мабуть, сама доля вирішила, що жінка має проявити себе у сфері споживчої кооперації, бо між їх професійним святом і днем народження – невеликий часовий проміжок. Хоча час бере своє – скроні жінки вкрила природна сивина, та вона не змогла перебороти наснагу й невимовний оптимізм білківчанки. Дивишся на Юлію Йосипівну і думаєш, а скільки ж хороших справ та буднів без вихідних за її плечима… Коли зайшла мова про її роботу в споживчій кооперації, то очі жінки спалахнули іскоркою, і вона залюбки поринула у солодкі спогади…
Білківчанка віддала роботі у системі районної споживчої кооперації 44 роки свого життя. Багато енергії потрачено і докладено зусиль. Та із усмішкою на вустах і з теплотою виринають у пам’яті знакові моменти. Хіба забудеш, коли у нас в районі грало київське «Динамо», то їй з колегами доводилося організовувати харчування. А ще й дощ тоді вносив свої зовсім непотрібні корективи. З чим порівняти сплеск позитивних емоцій, коли Білківське споживче товариство наприкінці 2000-их років зайняло ІІ місце на республіканському конкурсі на Вінниччині?! Наче й тепер перед очима перший конкурс обласного значення у кінці 70-их років минулого століття. Тоді зібралися найкращі повари, офіціанти з усього Закарпаття, кожного дня презентували страви угорської, чеської, української кухень, співали у вишиванках пісні. Все це справило неабияке враження на Юлію Йосипівну. Назавжди вкарбувався в пам’яті і перший республіканський семінар на базі Білківського СТ.
А прийшла працювати жінка у споживчу кооперацію ще зовсім юною. Розпочинала ученицею кухаря. Мала чудову наставницю Ганну Василівну Станко. Відвідувала вечірню школу, а вдень трудилася у споживчому товаристві. Відтак закінчила Львівський технологічний технікум. Із своєю єдиною сестрою Марією Йосипівною Сенинець, котра працювала у цій сфері, часто їздила торгувати в Мукачово. До речі, моїй співрозмовниці дуже не вистачає сестри, котра, на жаль, рано відійшла у вічність. Вона була життєрадісною, працьовитою і напрочуд доброю жінкою. Сестри завжди розумілися, підтримували одна одну, допомагали. Ще голова Білківського СТ Степан Антонович Фірцак запримітив потяг Юлії Йосипівни до цієї сфери діяльності. Допомагав юному таланту, як міг. Згодом вона вже працювала офіціанткою у ресторані «Зірка», а потім кухаркою в цьому ж закладі. А за якийсь час вже керувала рестораном. Після цього займала різні посади: бухгалтера, інженера-технолога громадського харчування споживчого товариства. З півдесятка років була навіть заступником Білківського СТ. Варто зазначити, що раніше це споживче товариство відзначалося своєю масштабністю. До нього входили відповідні заклади Великого та Малого Раківця, Довгого, Кушниці, Лисичова тощо. Також обслуговувало воно шкільні й виробничі (при підприємствах) їдальні.
Був ще один цікавий факт в біографії жінки. Разом з І.П. Сокачем та Г.П. Савко створили підприємство споживчої кооперації «Прінц». За словами Юлії Йосипівни, Іван Петрович Сокач – хороший менеджер, дбав про розбудову товариства, докладав зусиль, аби брало участь у різноманітних конкурсах, ярмарках.
Білківчанка зізнається, що у системі споживчої кооперації їй доводилося працювати з багатьма професіоналами. Це: кухарка Ганна Михайлівна Мейсарош, кондитерки Ганна Петрівна Савко, Марія Олександрівна Безега, Марія Іванівна Штефаньо, майстри своєї справи: Маргарита Михайлівна Покрівчак, Ганна Петрівна Бокотей, Ольга Карлівна Мигович, Соня Петрівна Ерделі, Терезія Петрівна Бердар, Лариса Нестерівна Прокоп. Ю. Й. Крученик була також членом правління Білківського СТ та ради райспоживспілки.
Юлія Йосипівна каже, що обожнювала свою роботу, віддавалася їй сповна, тому на перепони і проблеми не зважала, а просто вирішувала їх. Хоч нині вона вже на заслуженому відпочинку, та частенько, як гуру і маестро, потішить рідних чимось вишуканим і смачненьким. Її досвід залюбки переймають внучки Анастасія та Наталія. «Нотіці» дуже гарно вдається осучаснювати старовинні рецепти.
…Ми часто ганяємося за модою, а іноді достатньо просто заглянути у скарбницю творінь наших попередників…
Іван КОПОЛОВЕЦЬ
