Світ − це книжка, і той, хто не подорожує, читає лише одну сторінку.
Подорожуючи, ми, ніби, і справді відкриваємо для себе частинку історії нашої Землі, наповнену цікавими особистостями, легендами, історіями, а також неймовірною красою природи.
Люди по-різному ставляться до подорожей. Одні не уявляють свого життя без відкриття нових країн, інші виїжджають виключно по роботі або тілесно релакснути з сім’єю. А треті вважають це безглуздим заняттям і марною тратою часу.
Але, напевно, багато хто помічав, що люди, які ведуть рутинний спосіб життя, постійно сидять вдома, часто нарікають на країну, на людей, які їх оточують, і на життя в цілому. Відкриваючи світ, ми доходимо до розуміння того, що є такі люди, точніше, країни, які позбавлені таких можливостей, як у нас. Наприклад, дотепер існують африканські племена, де батьки самі обирають майбутніх чоловіків/жінок своїм дітям. І взагалі, прикладів є багато. Але завжди легше когось чи щось звинувачувати аніж себе.
Подорожуючи, ми проживаємо незабутні моменти. Після кожної поїздки в нас купа спогадів, яскравих фото, а емоцій настільки багато, що хочеться поділитись з усім світом.
Подорожі трансформують світогляд. Відкривати нові горизонти – означає змінюватись та збагачуватись внутрішньо.
Не дарма творчі люди, подорожуючи, часто шукають натхнення в нових країнах. Це як доза енергії, яка потрібна для нових ідей, думок та гармонії з самим собою.
Як же часто люди, важко заробляючи гроші, викидують все в бетон.
Головне, щоб краще, ніж в сусіда. Вони не живуть для себе. Вони живуть для тих, кого хочуть переконати в чомусь. І це гірка правда.
Зовсім не потрібно бути багатому, щоб дозволити собі маленький тревел. Це не мусить бути п’ятизірковий готель з видом на море. Просто жадібність від себе робить нас нещасними. Часто, живучи ззовні в хоромах, ми пусті всередині. І залежні від думки сусіда. Це тупик!!!
А ще подорожі – це постійні нові знайомства. Особливо якщо ти дружиш з іноземними мовами.
Це неймовірно цікаво.
Одного разу в Гамбурзі я познайомилась з дівчиною з Іспанії. Вона була дуже вродлива. І, як виявилося, їхала в Німеччину працювати актрисою. Зараз відстежую за нею в соцмережах і дуже за неї щаслива. Вона має неймовірні успіхи! І таких випадків було вдосталь.
Нам важко передати людям цінність поїздки, які залишаються в своїх стінах і бояться залишити свій комфорт. Це, мабуть, все рівно, що пояснювати болотяній жабі про океан. Але в кожного з нас все ще попереду!
Світалана БІЛАК,
студентка відділення журналістики УжНУ.
