Я відвідала багато країн, але по-справжньому відчула лише дві – Ізраїль та Німеччину.
Для того, щоб зрозуміти менталітет того чи іншого народу, зрозуміти його традиції та звичаї – важливо не тільки відвідати його найкращі місця й побути декілька днів, але й поїхати працювати в дану країну мінімум на декілька місяців.
Наприклад, в Ізраїлю я пробула три місяці. Перша мета поїхати туди – це спробувати пожити в азіатських краях, заробити грошей і розширити власний кругозір. Адже, Ізраїль – це історична країна, країна релігій, а також – це особлива нація, в якій розвивалися всі найголовніші події в християнстві.
Місце, в якому ми проживали, звалося Петах Тікве. 
Мені було дуже важко звикнути до цих людей. В перший же день перебування мені здавались всі якимись «дикунами». Я взагалі не могла зрозуміти, що куди потрапила. З одного боку якісь два торговці обливалися водою, наполовину оголені, з іншого, якийсь дивно одягнутий чоловік, ідучи, молився вголос з величезною чорною книгою в руках, а попереду багато дерев, на яких росли апельсини. Це одразу показувало їхню розкутість.
Пробувши там декілька тижнів, я зрозуміла, що це лише частина менталітету і почала ставитись до всього більш-менш нормально.
Деякі ізраїльтяни дуже тонкі натури і вони дуже піклуються про тварин. Доречі, там ніколи не побачиш бездомну собаку чи кішку, проте на кожному кроці цілі купи сміття, лахміття та викинутої техніки. Щодо акуратності і чистоти – то ізраїльтяни точно на першому місці, якщо рахувати з кінця.
Місцеві віруючі дуже відрізняються. Одні запеклі юдеї, а інші лише частково. І у тих, хто серйозно віруючий, то в «Шабат» їм краще не з’являтись на очах. Наприклад, коли ми з чоловіком попросили, щоб нас сфотографували біля Стіни Плачу в Єрусалимі, то нам не те, щоб відмовили, нам заборонили виймати телефон і натискати на кнопку. Тому, що це був «ШАБАТ». І тільки в цей день в нас був вихідний. Шабат – це субота, священний день. В цей день, навіть, ліфти не працюють, тому що одне натискання кнопки вважається великим гріхом. А ті, що відносяться не серйозно, просто намагаються не користуватися електрикою чи телефонами.
В цілому, Ізраїль – це особлива країна, особливі люди, а також, це особливі курортні місця. Наприклад, Ейлат та Тель-Авів. Не можна передати красу червоного моря, яке оточують пісочні гори.
Для мене особисто, Ізраїль – це нереальний, життєвий досвід, зміна світогляду та розширення кругозору в цілому.
Якщо порівнювати Ізраїль з Німеччиною – то це, все одно, що порівнювати вогонь з водою чи біле з чорним.
Німецький менталітет досить важко повністю визначити, бо самі дуже різні. Але пунктуальність та точність – це ті риси, які в крові кожного німця. А ще ввічливість та привітність.
Коли я ранком їхала на велосипеді на роботу, то зустрічала масу людей, які робили ранкову пробіжку. Здебільшого, це були люди, віком 50-70 років. І з посмішкою на обличчі всі щиро зі мною віталися. Я доки доїду до роботи то посміхнуся п’ятдесят разів. Тому хороший настрій гарантований.
Ще німці дуже працелюбивий народ. А найголовніше, в будь-якійй сфері – це точність. Якщо зводять будинки, то все має бути виміряно до міліметра. Саме тому німці славляться високою якістю будь-якого продукту. Машинобудування, техніка, автомобільна галузь вважаються найкращими в світі. Це і є німецька точність.
Ми з чоловіком жили в одного німця, якому далеко за 70 і він завжди говорив, що: – італійці працюють для того, щоб жити, а німці живуть, щоб робити.
Багато з німців гордяться своєю національністю. Вони поважають свої права і обов’язки і старанно їх дотримуються.
Коли я в перший раз поїхала до Німеччини, ще в далекому 2015 році, то, звичайно, вдома, після роботи не сиділося. Ми хотіли побачити все і всіх. Гуляючи містом, ми натрапили на велику статую оленя. Ну, звичайно ж, нам захотілось з ним сфотографуватись. А вилізти на нього після декількох зауважень від місцевих жителів, яким ми не давали спати було не найкращою ідеєю.
Ну і як не дивно, сусіди викликали поліцію.
Але, ми, звісно, втекли.
Ця історія лише приклад того, наскільки важливим для них є порушення законів, в даному випадку, порушення спокою. Після 10-ої години ніхто нікому не має заважати.
Німці сортують сміття. Оххх… Скільки зауважень ми вислухали, поки не навчилися його сортувати. Для них це також є дуже важливо та відповідально. Біля кожного будинку стоять чотири контейнери – для паперу, пластику, біо-відходів та ін сміття. А п’ятий контейнер для скла та батерейок. Його зазвичай ставлять на центральну дорогу.
Ще ця нація одна з тих, хто обожнює відкривати нові країни. Пристрасть до подорожей – це у них в крові. Кожен німець щонайменше відвідав 20-25 країн. Це лише спілкування з мого досвіду. І не важливо, самотужки, з коханою людиною, з групою чи в інвалідному візку. Вони в будь-якому випадку подорожують раз на рік.
Німці кажуть свою думку прямо в очі. І з самого дитинства привчають цього малечу. Це типова властивість німців – чесно сказати все, що думаєш.
Я, бувало, дуже близько сприймала до серця все ними сказане і не раз скаржилася батькам чи дівчатам зі сльозами на очах…
Для мене було дуже важко зрозуміти, що тебе можуть злісно критикувати і за мить сміятися в обличчя.
Часом, здавалося, що вони наглі і злі.
Але згодом я зрозуміла, наскільки це зручно, логічно і розумно. І це просто робочі моменти, в яких все говориться прямо. Мені було важко через те, що ми виховані зовсім по-іншому.
Якщо мене запитали, чи буду я смакувати морозиво і я скажу, що ні – то мене більше ніхто «панькати» не буде, як це звикли робити в нас. Якщо не хочеш– то це сприймається абсолютно нормально і якщо хочеш – також.
Світлана БІЛАК,
студентка ІVкурсу відділення журналістики УжНУ.
