- Нове життя - https://nz-ir.com -

Юрій Прокоп завжди одягався стильно. Він був затребуваним на ринку одягу

Недавно Юрію Юрійовичу Прокопу з Іршави виповнилося 75! Вік солідний, поважний, прожив своє життя ювіляр чесно і достойно. Іршавчанам та гостям міста він запам’ятався тим, що дотепер одягається модно, стильно і по-сучасному. До цього його зобов’язує насамперед те, що він пов’язав своє життя із швейною справою. Свого часу його називали іршавським кутюрьє. У 70-80-их роках минулого століття він був найбільш затребуваним – таких спеціалістів із пошиття чоловічого і жіночого одягу, як він, в районі не було. У будинок побуту «Веселка» вела дорога не лише іршавчан та жителів населених пунктів району, а й любителів елегантно одягатися із сусідніх Свалявського, Виноградівського, Берегівського, Хустського чи Мукачівського районів. Заходили в ательє і представники з обласного центру, особливо еліта краю, бо знали, що він добре знає тканини і матеріал, що до чого личить. І костюм пошиє так, що ідентичного йому не буде. Крім основного одягу, формував також і аксесуар до нього – капелюхи, рукавички, шарфи і туфлі. Усе, як у кращих ательє столицях світу.
Юрій Юрійович ніколи намарно не тратив дорогоцінний час. Щоб тримати руку на пульсі часу, повсякчас читав свіжі газети і журнали, стежив за тим, що відбувається в сіті моди, щоб бути в курсі новітніх напрямків, щоб задовільнити бажання навіть самих вимогливих замовників. У нього був великий наплив бажаючих пошити одяг на 3-4 місяці наперед. А довіру не можна вимагати, її треба завоювати. Бо до теплої грубки усі люди горнуться, а від холодної ідуть геть, відвертаються. Модельєру доводиться спілкуватися з клієнтами і кравцями, і для цього необхідне хороше вміння бути зрозумілим для інших.
Старожили дотепер згадують Ю.Ю.Прокопа добрим словом. Він ніколи не відмовив. А був випадок, коли народний депутат України поспішав на з’їзд, Юрій Юрійович у екстреному порядку, майже цілу ніч, шив костюм. Вранці одяг був готовий. Народний обранець щиросердечно йому дякував.
Народився Ю.Ю.Прокоп 16 квітня 1945 року в м. Іршава. У сім’ї, крім нього, було ще троє дітей – дві сестри і брат. Юрко вирізнявся з-поміж них своєю непосидючістю. Він частенько заходив до стрия Івана, який займався швейною справою, вчився від нього професійній майстерності. У ті часи служби побуту в районі не було.
– У мого стрия була німецька машинка «Z1NGER», – згадує тепер Юрій Юрійович. – Він був дуже хорошим майстром. До нього йшли шити і ремонтувати одяг не тільки іршавчани, а й жителі навколишніх сіл. Мені було дуже комфортно працювати разом з ним. Він був справжній інтелігент, спокійний, ніколи не давав волю нервам. Із часом переконався: таким і має бути справжній спеціаліст. Він повинен добре регулювати психічний процес та емоційний стан, бути акуратним, сумлінним, працелюбним і старанним, мати розвинений естетичний смак. Легка промисловість лише називається легкою. Насправді – це важка праця, на яку не кожен погодиться. У хорошої швачки, кравця або закрійника мають бути спритні руки і відмінний зір. Ще б пак! Щодня доводиться втягати нитку в голку. Хто хоч раз в житті щось шив, той розуміє, що непроста це справа!
Після закінчення Іршавської школи робітничої молоді у 1962 році взявся за організацію районної служби побуту. Старанно підбирав кадри, бо знав, як працюватиме новостворений колектив, такий матиме й імідж. Довіру можна заслужити лише високоякісною роботою.
Швачка, вчив його стрий, повинна знати методи і прийоми виконання підготовчих операцій, призначення і правила експлуатації обслуговуючого устаткування, номери ниток, зміни шпуль, регулювання натягнення ниток і частоти строчки. Згодом виявилося, що не вистачає закрійників – модельєрів. І взяти їх не було де. Тоді Юрій Юрійович зрозумів, що цю нішу слід заповнити. Вирішив сам попробувати цього хліба – вступив на навчання до Київського професійно- технічного училища.
– Там досвідчені педагоги навчали нас моделюванню одягу і розкрій-моделюванню, – розповідає Юрій Прокоп. – Мені було дуже цікаво, бо все це для мене було новим, незвіданим досі – стрий був самоучкою. Він виконував замовлення «на око». А тут усе – як книжка пише. До того ж модельєр повинен мати хороший художній смак і сам придумовув моделі. Потихеньку вивчав креслення. Саме в училищі я оволодів багатьма суміжними, але так потрібними у своїй роботі професіями. Детально освоїв моделювання одягу і розкрій -моделювання. Із власного досвіду знав, що, вибираючи одяг, людина звертає увагу не лише на зручності, а й на його зовнішній вигляд.
Вперше заговорили про Юрія Юрійовича, коли він повернувся із Санкт-Петербурга. Незважаючи на молодий вік, він добре розбирався у швейній справі. До нього почали тягнутися клієнти, особливо молодь. Хлопці і дівчата завжди хочуть бути модними і сучасними.
Та довго працювати не довелося – у 1964 році покликали армійські будні. Після проходження «учебки» залишився нести службу в навчальній частині автороти, якій віддав три роки. Там теж знадобилася йому швейна справа. Часто зверталися до нього по допомогу солдати, особливо ті, хто скоро звільнявся в запас. Їм доводилося перешивати військову форму.
Після армії повернувся в рідну Іршаву і знову взявся за улюблену справу. Чи не перший в області організував бригадний метод роботи. На той час «конвеєрна» система роботи була вигідна. Кожна із швачок відповідала за свою ділянку роботи. Така схема забезпечувала більш високу продуктивність праці. Та з часом Юрій Юрійович зрозумів, що була в цій справі і друга сторона медалі – професіонали втрачали кваліфікацію. Для того, щоб реалізувати себе в повній мірі, хорошим фахівцям доводилося брати замовлення додому, виступаючи як модельєром, так і закрійником.Доводилося йти людям назустріч, використовуючи різні методи роботи.
У 1986 році Юрій Прокоп відкрив ательє мод першого розряду «Елегант». Воно було значно дорожчим, ніж інші служби подібного сервісу району. Але сюди охоче тягнулися люди, їх не лякали ціни за пошитий одяг, бо знали, що колектив однодумців, який очолював Юрій Юрійович, усе зробить на совість, елегантно. Юрій Юрійович охоче називає імена тих, з ким довелося працювати разом. Це Оксана Боротканич, Ольга Левко, Наталка Станинець, Єлизавета Кляп, Марія Волошин, Магдалина Лакатош з Нижнього Болотного, Марія Марущинець, Ганна Мельник з Великого Раківця, Марія Меренич, Лариса Палагунич, Ганна Зейкан з Іршави, Марта Копин з Арданова.
Та пройшло небагато часу, і Ю.Ю.Прокоп дійшов висновку, що у бригадному методі більше мінусів, ніж плюсів, і знову перейшов на індивідуальний метод пошиву: що заробив – те маєш. Тепер замовник мав справу із одним майстром.
– Мода постійно змінюється, – продовжує розмову Юрій Юрійович. – Отже, повинен міняти методи і підходи до роботи і майстер. Якщо ти не будеш йти в ногу з часом, не будеш прогресувати. А це означає, що залишишся там, де був.
Із розпадом Радянського Союзу ситуація докорінно змінилася. Населення збідніло, почали закриватися робочі місця. А на базарі з’явився секонд-хенд. Люди масово потягнулися туди. Серед бажаючих купити вже вживаний одяг були не лише прості люди, а й вчителі, медики, інженерно-технічні працівники. Якщо в магазині костюм коштував 700-800 гривень, то на ринку можна було придбати його у десятки разів дешевше.
– А ви не проти секонд-хенду? – цікавлюся. – Адже це негативно позначилося на вашій роботі. Клієнтів у рази відпало…
Юрій Юрійович без вагань відповів:
– Звісно, що ні. Не ми стали його засновниками. У Америці вже давно більш забезпечені громадяни здавали непотрібний одяг. З’явилися люди, готові недорого купувати його. У відповідь на попит, що виник, народилася й пропозиція. Водночас знайшлися кмітливі і спритні ділки, які стали організовувати, збирати й продавати секонд-хенд. Скоро це перетворилося на бізнес.
На заслуженому відпочинку Юрій Юрійович вже п’ятнадцятий рік. Однак не сидить вдома склавши руки. До нього часто навідуються друзі, знайомі. Дружина, Софія Федорівна, вже пішла у потойбічні світи. Із Миколаєва часто навідується дочка Ярослава. Внук Владислав закінчив Одеську морську академію. Постійно спілкуються по смартфону.
Онуку є про що роповісти дідусеві. Влітку вони з мамою обов’язково навідаються в Іршаву.

Василь ШКІРЯ.