Версія для друку Версія для друку

Медицина − сто років тому

Тепер майже весь світ потерпає від коронавірусу, хворі гинуть тисячами, однак лікарі з усього світу своїми знаннями і досвідом стоять на передовій по боротьбі з ним і лікуванні хворих, це відноситься і до України. Адже дуже важко знайти лікувальну вакцину від коронавірусу.
Подібна, ще складніша ситуація, з різними заразними хворобами майже сто і більше років тому відбувалась у гірських і передгірських районах Західної України в т. ч. і Галичині, яка відійшла до Польщі, хоч в той час розвиток медицини був не такий стрімкий. Коротку інформацію про тогочасний стан медицини подано нижче.
У 1915 – 1919 р.р. в прифронтових селах Закарпаття /Угорської Руси/ під час Першої світової війни поширювались заразні хвороби такі, як черевний тиф, дизентерія, туберкульоз, багато людей помирало. Тож населенню представництво Червоного Хреста почало робити прививки проти епідемій і заразних хвороб.
Розглянемо лише окремий приклад з епідемій при мадярах в с. Кушнищя (спогади В. Д Штефко. 1898 р. н.): «Велика смертність дітей віком від 1 до 5 років у 1908-1910 р.р. У селі цю хворобу називали «задавка» – давить горло, і дитина помирає. Восени у Павлового (Кікало) Юри померло троє малолітніх дітей, Прийма та інші сусіди посвятив свою хату, щоб хворота не заходила до їхніх хат. Із Хуста приїхав дохтор і поскіпив у живіт 21 дитину, після чого діти в селі не помирали».
Про роботу Чехо-Словацького Червоного Хреста на Підкарпатській Руси описує тогочасний доктор Ф.Ульман: «Зимою 1919/20 кроме голода, свіріпствовала епідемія сипного тифа. З весни 1920 р. до неї приєдналась оспа, возратний тиф, скарлатина і брюшной тиф. Только с напряженим всіх сил удалось государственному санітарному апарату, при значительной помощи Чхс. Червоного Хреста опасность сперва локализовать, а после годичной борьби і преодолеть. В конці1920 р. Чхс. Червоного Хреста вислал на Підкарпатську Русь инфекционну больницу, которая помещена била в Хусте».
В то время участвовал Чхс. Червоного Хреста и експедиции епидемического поїзда, котрий єму одолжил американський красний крест. В течении 1921 р. санітарний поїзд ликвидировал почти вполні епідемію сипного тифа в Марамороши.
Після війни і добровільного приєднання Підкарпатської Руси до ЧСР на початку 20-х р. Министерство Здравоохранения и физического воспитания Чехії при допомозі добровільних організацій почало організовувати амбулаторії (породільні) в тих /кущових/ центрах, куди направлялись потоки населення. Пізніше в 1924 р. Чхс. Червоною Хреста створив у Сваляві Санітарну станцію яка служила в нормальний час соціальній охороні здоров’я.
Про охорону здоров’я і соціальну санітарію на Підкарпатській Руси описує доктор С.Микулинець: «Якщо при мадярах на території області було 40 санітарних округів, де працювало 28 окружних і общинних лікарів, то при чехах було створено 70 санітарних округів, де працювало 70 окружних і общинних лікарів».
Після закінчення війни найбільша кількість венеричних хворих було не лиш в прифронтових селах, але повсюдно в Мараморошській жупі.
Тому породільні (амбулаторії), в кущових центрах, таких як в Нижній Апші, Загатті та інших округах, де проводилося лікування майже переважно венеричних хворих, однак і іншим хворим надавалася медична допомога та санітарне виховання жителів навколишніх сіл даного куща. В земской больнице в Севлюші бил вистроен павільйон для венерических больних. Породільні та інші лікувальні заклади, всього 18, содержатся Масариковой Лигой для боротьби с туберкульозом при поддержке министерства общественного здравоохранения.».
Санітарне виховання полягало і в організації вбиралень − санвузлів у віддалених від хати місцях, організація сміттєзвалищ і скотомогильників у віддалених від села місцях.
Чеська влада в особі общества помощи молодежи (OПM) в м. Берегово організувала в с Лисичово в 1932 р. оздоровницю − літній табір для найбідніших дітей, які дуже потребують харчування і відпочинок. Тут за 6 тижнів оздоровилося 60 дітей.
З приходом чехословацької влади, в 1933 р. в с. Кушниця була побудована амбулаторія на Масариковій Лізі. Першим лікарем із Чехословацької Республіки була у 1924 р. чешка – емігрантка з Росії Марія Ожвіцова, пізніше їй допомагав лікар Петро Ключка – зять Івана Франка.
У 1928 р. Чехословацький Красний Крест − його «здравовоспітательная единица» показала перше німе передвижне кіно в школі на медичну тематику по розділах: Про туберкульоз, Догляд за дітьми, Надання першої медичної допомоги; також лікарі Чехословацького Красного Креста прочитали лекцію та відповіли на запитання. Демонстрував цей американський фільм російський інженер − емігрант Медвєдєв.
Для переважної більшості жителів Підкарпатської Руси найбільш поважними в теперішньому розумінні тогочасними героями були лікарі. Нарешті прийшов час, тож нам треба бути вдячними нащадками і зобов’язати депутатів місцевих рад в кожному селі надати назву вулицям чи площам кращих тогочасних і теперішніх лікарів.

Василь Гецко,
архітектор.

Ваш отзыв

Ваш коментар