Не перестаю дивуватися консерватизмові (щоб не висловлюватися грубіше) наших пасічників. Скільки вже говорилося про антибіотики на різних пасічницьких зібраннях. Скільки випадків відмови при експорті меду саме через наявність слідів цих препаратів нині відомо. Скільки писалося про них у різних бджолярських виданнях, а їх все одно продовжують використовувати, де треба й не треба, ніби це панацея від всіх хвороб. Не панацея!
Не варто згадувати бджолам для профілактики антибіотики, бо це колись закінчиться дуже погано.
Нині вже достатньо інформації про те, що ефективний минулого року препарат, не обов’язково виручить пасічника і цього року. Відбувається це тому, що деякі штами патогенних мікроорганізмів, за доводами вчених, не гинуть від ліків, які вбивають звичайні форми цього ж виду мікроорганізмів. Тому повного одужання і не відбувається, а лише скорочується кількість патогенних мікробів. Так ось, у ситуації, коли є небезпека виникнення хвороби чи вона вже проявилася в одній-двох сім’ях, профілактична обробка справді має сенс. А просто давати бджолам препарат, тому що пасічник вважає, що так їм буде краще, то прямий шлях для завдання шкоди.
Не зайве було б пасічникам глибше вникнути в механізм дії того чи іншого препарату. До того ж, після згодовування (без потреби для так званої профілактики) тетрацикліну у мікроорганізмів виробляється імунітет, і коли насправді виникає потреба чимось допомогти – цей препарат діяти не буде!
Та й з метою профілактики розроблені зовсім інші методи, які не передбачають використання антибіотиків. Звичайно, найкращий спосіб уберегтися від хвороб – утримувати сильні сім’ї. Але, чого гріха таїти, реально на пасіці мати всі, без виключення, сильні сім’ї ще нікому не вдавалося. Тому потрібно виходити з реалій життя. А для цього пасічник повинен постійно працювати над тим, щоб відбирати високопродуктивні, зимостійкі бджолині сім’ї, які ще й відзначаються високою гігієнічною чистотою, швидко позбавляючи гніздо від хвороб і загиблих личинок. І, звичайно ж, дуже важливо, щоб бджоли мали достатню кількість корму. А навесні в сироп чи канді слід додавати зовсім не антибіотики, а білки (амінокислоти), вітаміни і мінеральні речовини. В поїлках завжди має бути не лише свіжа, а й злегка підсолена (0,01% NaCl) вода.
Стосовно ж профілактики і лікування бджіл, то їх потрібно проводити тільки після лабораторних досліджень і встановлення точного діагнозу. Інакше зовнішні ознаки хвороб можуть ввести пасічника в оману. Хвороб на пасіці майже не буде, якщо пасічник слідкуватиме за чистотою у вуликах і на пасіці, а також раз в 2 роки дезінфікуватиме кожен вулик.
Методів відносно безпечної і недорогої дезінфекції нині існує чимало. Серед них найбільш прийнятним вважається обробка бджіл молочною кислотою. Ця речовина не тільки знищує кліща Варроа, але й дезінфікує стінки вуликів і рамок.
А, втім, кожен пасічник сам для себе вибирає, як дезінфікувати свої вулики. Тільки перед тим, як почати щось робити, подумайте про наслідки, аби потім не чухати потилицю.
Юрій САМОРИГА,
пасічник.
