9 травня відзначатимемо День перемоги над нацизмом у Другій світовій в умовах, коли вже понад 5 років Росія на сході веде так звану гібридну війну проти нашої держави. Керівництво «старшого брата» намагається також переконати, що 75 літ тому саме вони отримали Перемогу й могли обійтися без України. Це, звичайно, абсурд. Коток жорстоких бойових дій тоді двічі пройшовся нашою територією. Зруйновано 700 міст і містечок, десятки тисяч сіл. Майже вщент розбито 2 з гаком мільйони будинків. Ще жахливіші дані про втрати населення – 14 млн. осіб! Загальні матеріальні збитки оцінюються в 285 млрд. карбованців, або 100 млрд. доларів за тодішнім курсом валют. Я ж спробую показати роль у тій війні закарпатців, котрі пройшли фронтовими дорогами у складі окремого 1-го Чехословацького батальйону окремих 1-ої Чехословацької бригади та корпусу.
ЗЕМЛЯКИ, ЯКІ ВОЮВАЛИ В ЧЕСЬКОМУ ЛЕГІОНІ
Для початку назву 26 бійців – вихідців із села Приборжавське (Заднє) Іршавського району, звідки я сам родом. Більшість із них були 1920 року народження чи трохи молодші, буквально декілька – літ на 10 старші. Отже, це…
Василь Вальо, засуджений у 1941-му за перетин радянського кордону до трьох років позбавлення волі в таборі ГУЛАГу в Комі АРСР. В січні 1943-го звільнений по амністії, у м. Бузулук Оренбурзької області його зарахували до танкової військової частини, а через місць направили на курси молодших командирів. Брав участь у боях за Дуклянський перевал. Закінчив кар’єру в ЧССР генерал-полковником.
Солдати Іван Дурда (загинув 1943-го при визволенні передмістя Коєва-Сирець, похований там же), Павло Вальо (поліг у одному з боїв), Іван Андрішко та Павло Попович (обоє воювали в Чехословацькому батальйоні до кінця війни).
Дмитро Урста був призваний у ряди угорської армії, на Дону в 1942-ому потрапив у полон, звідти – в м. Бузулук у склад батальйону, в рядах якого залишався до кінця війни.
Михайло Сабадош. Коли переходив радянський кордон, його захопили угорці й направили на фронт, однак він при першій нагоді перебрався по той бік його лінії. Був зарахований у 1 -й Чехословацький батальйон солдатом. Пройшов спеціальну та парашутну підготовку в радянських навчальних таборах і висадився в Карпатах для партизанської розвідувальної роботи. Воював і в регулярній армії, став талановитим військовим журналістом та письменником, закінчив службу полковником.
Іван Кришеник теж перетнув кордон і потрапив у табір до Воркути. Зазнав жорстоких тортур та знущань. Вижив завдяки міцному від природи здоров’ю і знанням у галузі коневодства. Його звільнили та зарахували в Бузулуці до складу 1 -го батальйону піхоти.
Іван Шимон – приклад готовності до самопожертви за свободу Закарпатського краю. Після війни повернувся на малу батьківщину.
Іван Гринюк служив в угорській армії, перейшов лінію фронту в бік радянської армії. Після деяких дій військових адміністрацій зарахований у 1 окремий Чехословацький батальйон, воював до перемоги, як і піхотинець Іван Петровцій.
Анна Терембець виконувала нелегкі обов’язки військового зв’язківця. Жила в післявоєнний час у Карлових Варах у ЧССР.
Михайло Маланка – родом із Закарпаття, але під час Другої світової вже мешкав у Аргентині. Залишивши там сите і забезпечене життя, через Великобританію вступив у Чеський легіон, із яким йшов фронтовими дорогами до кінця війни.
Василь Сарай – парашутист-десантник. Був демобілізований, але в силу різних причин повернувся в ряди Чеського легіону. Побратими, з якими виконував складне завдання по десантуванню й налагодженню зв’язків із чеським та словацьким підпіллям у районі аеродрому «Три дуби», допомогли йому переїхати в ЧССР уже в1970-их.
Солдат Василь Урста потрапив у радянський полон на Дону, згодом його зарахували в Чеський батальйон. Під м. Моравська Острава отримав важке поранення, евакуйований у військовий шпиталь у Москві.
Після кількох операцій повернувся на фронт. Брав участь у бойових діях проти Японії на Далекому Сході в 1945-ому.
Михайло Вербич був засуджений за перетин кордону СРСР в 1940-ому. Зарахований піхотинцем у ЧБ, воював до перемоги.
Іван Кондор теж відсидів за те, що перейшов рубіж, а в батальйоні Л. Свободи став кулеметником.
Дмитро Капцош утік в СРСР у 1944 р. з Польщі, де брав участь у бойових діях проти нацистів. Продовжив боротьбу з ними у складі 1 окремого Чеського піхотного батальйону.
Юрій Гичка воював на різних посадах у чеських військових частинах. Після демобілізації отримав невеликий дім евакуйованого в Німеччину місцевого бюргера-німця. Серед ночі, під час нападу на село недобитих нацистів, разом із кількома іншими жителями був убитий автоматною чергою
Василь Світлинець воював у Чеському легіоні, під кінець війни його перевели у склад радянської армії.
У Михайла Кришеника й Михайла Дзихора історія така: перетин кордону, засудження, амністія і ратний шлях у Чеському легіоні до кінця війни. Там же боровся до перемоги й Іван Черепко.
Іван Дубанич брав участь у бойових діях 1-го окремого Чеського піхотного батальйону зразу після введення його на фронт.
Іван Вальо воював у передгір’ях Карпат, а Федір Маланка – від Соколова до Дуклі, й весь цей час активно допомагав редактору газети «Карпатський голос», журналісту та редактору Фенцику
Слід зауважити, що декілька десятків наших земляків не витримали нелюдських умов радянських таборів і померли, їхні місця поховання і прізвища невідомі. Також не знаємо, скільки закарпатців попрощалися з життям у бурякорадгоспах Казахстану та на промислових підприємствах місць проживання.
Володимир Куло,
голова комітету ветеранів війни та військової служби обласної ради ветеранів, учасник бойових дій на Кубі та в Афганістані.
