Версія для друку Версія для друку

У ПОШУКАХ АДРЕНАЛІНУ ТА КОРИСТІ ВІД ХІМІЇ

Без перебільшення, нею пишається район. Безперечно, вона належить до когорти тих, котрі розвінчують міф про те, що на периферії не можна досягти вагомих і бажаних результатів. Вчителька хімії Підгірнянської ЗОШ І-ІІ ступенів Людмила Іванівна Щока довела, що мікс віри в себе, волі до перемоги, копіткої праці є доволі чудодійним. Вперше взявши участь у конкурсі «Учитель року-2020», вона зайняла третє місце на обласному рівні. Ми розуміємо, що підкорила певну нелегку вершину. Але яким був шлях до цього? Незліченна кількість годин, присвячених улюбленому предмету, постійні пошуки різних ефективних методів викладання, їх комбінування, мудрість і терпіння у роботі з учнями, безперервні намагання розкрити потенціал кожного свого вихованця та ще багато чого…

Стежиною до вершини
Людмила Іванівна працює вчителькою хімії вже тринадцять років. Це час пошуків, відкриттів і, на жаль, деяких розчарувань. Школу вважає неповторною й цікавою країною, де нема часу нудьгувати, а учнів бачить будівельниками майбутнього. За стільки часу дуже зріднилася з ними. Мабуть, це й підштовхнуло до того, що вирішила спробувати свої сили на конкурсі «Учитель року». Такий крок не варто сприймати за прояв надмірних амбіцій з її боку, а, швидше, потрібно вважати бажанням побачити плоди своєї праці у порівнянні з кращими.
Якщо говорити про обласний конкурс, то дещо хвилювалась та переживала. Найбільше через те, що мала виправдати високу довіру колег, адже представляла одразу Іршавський та Свалявський райони. Як відомо, вони об’єднались на зональному етапі з центром у Сваляві. Конкурс тоді проходив на базі Свалявської гімназії. Тут роботу учасників оцінювали представники та методисти районних відділів освіти, а також Полянської ОТГ, заслужені вчителі України. Склад журі обласного конкурсу затвердив департамент освіти і науки ОДА. Це: М.Ю. Онисько – завідувач кафедри органічної хімії хімічного факультету Ужгородського національного університету, кандидат хімічних наук, доцент, О.В. Грабовський – доцент кафедри природничо-математичної освіти та інформаційних технологій Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат біологічних наук, викладач біології та хімії, О.М. Голомб – методист методики викладання природничо-математичних дисциплін Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти, учитель хімії, а також провідні вчителі хімії навчальних закладів області.
За словами Людмили Іванівни, особливістю цьогорічного конкурсу стало те, що вперше і відбірковий, і фінальний етапи проводилися в очній формі. У номінації «Хімія» цей конкурс востаннє організовували у 2015 році. Тоді відбірковий етап відбувся дистанційно. Цьогоріч відбирали на основі контрольної (розв’язання задач та тестів онлайн) та практичної робіт. У фіналі необхідно було проявити свої знання і вміння з методичного практикуму (у формі квесту), експерименту (у лабораторії хімічного факультету) та проведення уроку. Журі величезну увагу звертало на те, як конкурсанти демонструють перші здобутки НУШ у природничо-математичній галузі, креативність, гнучкість, успіхи співпраці з молодим поколінням.
Гідному виступу на обласному конкурсі посприяла і психологічна підтримка рідних, керівництва Підгірнянської школи, районного відділу освіти та колег.

Старт у світ  улюбленого предмету
Як зізнається бронзова призерка освітнього обласного конкурсу, для неї хімія – улюблений предмет та дивна і цікава наука, яка завжди вабить. Вона вимагає точних знань, трохи непередбачувана й небезпечна. Саме через це іноді рівень адреналіну зашкалює в крові, з’являється стимул якнайбільше дізнатися про цю науку, щоб її застосувати в практичному житті з користю для себе. Мотивування учнів до вивчення хімії – завдання не з легких. Та Людмилі Іванівні під силу зацікавити улюбленим предметом своїх вихованців. Полюбляє також проводити різні екологічні акції. Буває, роблять вилазки на природу, організовують там різні ігри з метою привити учням любов до навколишнього середовища, допомогти зрозуміти вплив людини на нього.
Сама ж педагогиня занурювалася у світ цієї науки ще з дитинства. Її мама – теж вчителька хімії. Тому моя співрозмовниця ще змалечку тягнулася до пробірок і стаканів, постійно щось змішувала. Мабуть, це у неї було у крові. Вже навчаючись у 8 класі, на всі сто відсотків вирішила, що поєднає своє майбутнє з цією наукою. Коли у 2000 році вступила на хімічний факультет Ужгородського національного університету, то зрозуміла, що у своєму виборі не помилилась. Там часто брала участь у наукових конференціях, протягом 4 років очолювала профспілкову організацію студентів хімфаку. Такі активність та запал зберігає і понині. Є керівником гуртка «Шкільне лісництво». Разом з гуртківцями брала участь у семінарі «Лідерство у природоохоронному русі» в рамках міжнародного проекту РМЕО «Екосфера». Вихованці гуртка були учасниками триденного літнього екологічного табору, створили власний проект «Збережемо кожну краплину води». Щорічно беруть участь у відзначенні міжнародної події «Година Землі», акції «Збережемо ялинові ліси». Вчителька також долучається до роботи науково-технічної ради НПП «Зачарований край».

Одне із завдань –  достукатись до серця учня
Науково-технічний прогрес та інформаційні технології впливають майже на все. Недарма нинішнє молоде покоління називають «Z» або «цифровими аборигенами». Людмила Іванівна стверджує, що сучасні учні – це особистості, які мають свою думку, не терплять авторитаризму та наказів, потребують вмотивованості. Мається на увазі, для того, щоб щось робити, мусять розуміти навіщо їм це. Вони нетерплячі, більше люблять творчість, важко концентрують увагу, вміють знаходити інформацію. Тому для роботи з ними потрібні різні методи, форми, технології. Вчителька надає перевагу інтерактивним формам. Застосовує ігри, інформаційні, інформаційно-комунікативні технології, відеодемонстрації, презентації, інтернет-ресурси, віртуальну хімічну лабораторію тощо.
Людмила Щока намагається завжди бути в курсі всіх хімічних новинок, розвивати в учнів логічне та критичне мислення, залучати їх до колективного обговорення експериментів та досліджень, навчає вірити у власні сили, бути креативними й сміливими. Безмежно радіє успіхам вихованців.
Вона переконана, що найголовніше для вчителя, щоб досягти успіху, — це завоювати довіру учнів. Старається бути для них мамою: іноді суворою, деколи доброю, але справедливою і люблячою. Вважає, що кожен вчитель повинен у першу чергу стати другом для учнів, підтримувати їх у починаннях, бути опорою на шляху до знань. Найкраще відчути учнів, їх внутрішній світ вдається за межами школи, тому часто організовує екскурсії у різні цікаві місця. Для неї важливо, щоб вихованець в подальшому міг уже без її допомоги рухатися в певному напрямку.

І на карантині  з хімією треба дружити…
Поширення коронавірусу внесло свої корективи й в освітній процес. Навчання доводиться організовувати дистанційно. Йдучи в ногу з новими інформаційними технологіями, Людмила Іванівна використовує безкоштовний веб-сервіс «Google classroom», спілкується у групах через смс-додаток «Viber» та електронну пошту.
Вона докладає усіх зусиль, щоб учні самоорганізувались, співпрацювали, не боялись питати, якщо щось не розуміють, могли розраховувати на підтримку з її боку.
Завжди намагається доступно пояснювати, підбираючи для уроку зрозумілі відеопояснення, презентації та постійно знаходиться на зв’язку через смс-додаток (іноді і до 11 ночі). Для контролю знань використовує онлайн-тестування за допомогою «Google forma».
У коментарях до виконаних завдань вчителька підтримує учнів та намагається зробити так, щоб вони повірили в себе, налаштовує на позитив. Без сумніву, позитивне мислення — це корисна звичка, яка веде до успіху.

Іван КОПОЛОВЕЦЬ

Ваш отзыв

Ваш коментар