Літературно-меморіальний музей Юрія Мейгеша у Великому Раківці відкрито у Всесвітній день книги – 23 квітня 2008 року. Ініціатором його створення була завідувачкою М. Ю. Алмашій.
– Я працювала вчителькою Зарічанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів після закінчення Рівненського економіко-гуманітарного інституту, – почала свою розповідь Марія Юріївна. – Незважаючи на те, що я із Великого Раківця, майже нічого не знала про те, що в моєму рідному селі народився відомий український письменник Юрій Мейгеш. Прикро було на душі, що не відала про свого небезвідомого земляка, Юрія Васильовича, хоча свого часу він працював у нас вчителем. Але то було дуже давно. Потім життя у нього склалося так, що він, працюючи викладачем у Мукачівському педучилищі, додому приїжджав рідко.Переговоривши із жителями села, вияснилося, що чимало з них теж майже нічого не відають про нього. Зважаючи на це, й визріла ідея створити в селі літературно-меморіальний музей Юрія Мейгеша.
Марію Юріївну підтримали тодішній начальник відділу культури і туризму Іршавської райдержадміністрації Василь Васильович Кузан, художній керівник будинку культури с. Великий Раковець Ольга Юріївна Зеленяк і дружина письменника Марія Юріївна Мейгеш, яка передала музею безліч особистих речей чоловіка: друкарську машинку, рукописи, фотографії, письмовий стіл, шафу, костюм та численні нагороди, вітальні адреси, рецензії на твори. Оформлення експозиції музею проведено за кошти родини Ю. В.Мейгеша та М.Ю.Алмашій.
Насамперед за сприяння Великораковецького сільського голови Андрія Худи виділено приміщення для музею. Почалася велика пошукова робота, до якої долучилися активісти села. По крупинці збирали матеріали, які відтворювали творчий набуток письменника. І спільними зусиллями справу було зроблено. На відкриття музею запросили громадськість села, активістів, відомих письменників краю, працівників владних структур та представників засобів масової інформації.
Експозиція музею ознайомлює відвідувачів із життєвою і творчою діяльністю письменника, який народився 20 січня 1925 року у с. Великий Раковець у простій селянській родині. Із 1945 року він на педагогічній ниві. Спочатку працював вчителем початкової школи у рідному селі, потім викладачем історії Зняцівської десятирічки. Одночасно навчався на заочному відділенні історичного факультету Ужгородського державного університету. Ю.В.Мейгеш має чимало нагород – удостоєний почесної грамоти Президії Верховної Ради УРСР, нагороджений значком «Відмінник народної освіти», він – лауреат літературних премій імені Андрія Головка та імені Федора Потушняка. Юрію Мейгешу присвоєно звання заслуженого працівника культури України. У експозиції знаходяться також почесна грамота Закарпатської облдержадміністрації, відзнака заслуженого працівника культури України, Почесна грамота ЦК ВЛКСМ України, Почесна грамота – почесному громадянинові м. Мукачева.
Знаходив час Юрій Васильович і для громадської роботи. Відвідувачі мають можливість довідатись про діяльність Юрія Мейгеша за період 1970-1983 рр., коли він очолював Закарпатську обласну організацію Спілки письменників України, керував обласним Товариством книголюбів, був членом правління Спілки письменників України, членом редколегії журналу «Жовтень» та увійшов до Народного Руху України.
Із експозиції музею можна довідатися, що Ю.Мейгеш був учасником ХХХVI сесії Генеральної асамблеї ООН. У музеї зібрано чимало газетних публікацій про письменника.Серед них – «Є така Україна», 24 закарпатці увійшли до «Золотої книги України», Спогади про Юрія Мейгеша в День незалежності, але з часів ще залежних», «Самостійний вовк літературної хащі», «Юрій Мейгеш – «Одісея залюблених», «Така любов», «Він так і не був старим», «Коли в Мукачеві з’явиться вулиця Ю. Мейгеша», «Письменнику Юрію Мейгешу виповнилося б 75 років», «Письменнику Ю.Мейгешу встановлено меморіальну дошку» та ін.
Юрій Васильович не залишався непоміченим. Він завжди був на виду. На кожну книгу, яка побачила світ, були відгуки. Рецензії на його твори писали Анатолій Дімаров, Кость Волинський, Анатолій Мацевич, Павло Загребельний, Володимир Панченко, Юрій Мушкетик, Володимир Яворівський, Анатолій Погрібний та ін.
Саме із музейних матеріалів можна дізнатися, що активну літературну діяльність Ю.Мейгеш розгорнув одразу після Другої світової війни. Про це свідчать його повісті «Новий день», «На сонячний шлях», «Неспокійні серця». Вони засвідчили прихід в літературу письменника із значним творчим обдаруванням. Це підтверджує той факт, що у 1954 році Юрій Мейгеш був прийнятий у члени Спілки письменників України. Повсякчас він поповнює свою літературну діяльність новими творами «Сьогодні і завжди», «Життя, хвилини, роки», письменник вносить свіжий струмінь в українську літературу. Йому, як і багатьтом талановитим закарпатським письменникам, не вдалося уникнути переслідувань з боку ортодоксальної тодішньої критики, яка ще тривалий час не давала спокою письменнику. Але це не перешкоджало Юрію Мейгешу. Свій мистецький талант він по-справжньому утверджував у соціально-психологічних романах – «Верховинці», «Кам’яний ідол», «Така любов…», «Стихія», «Голгофа», «Фінал драми». А в 90-ті минулого століття були видані його романи «Страсна ніч» та «Срібна земля», котрі розвивають соціально-історичну та морально-етичну проблематику і відображають кращі художні тенденції сучасної української літератури. Роман «Одісея залюблених» було видано вже після його смерті. До речі, його романи й повісті перекладалися російською, німецькою, чеською, осетинською та іншими мовами.
– Наш музей усю свою роботу спрямовує на те,– продовжує розмову Марія Алмашій, – щоб про творчість Юрія Мейгеша знала широка громадськість Іршавщини. – За роки його існування проведено десятки екскурсій. В закладі побувала численна кількість відвідувачів, більша частина яких – це учні та педагоги шкіл з багатьох куточків України – Житомирщини, Харківщини, Київщини, Івано-Франківщини, Тернопільщини, Львівщини, Чернігівщини, а також туристи з-за кордону – Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі. Частими гостями бувають і жителі та гості нашого села й району. Про це свідчить «Книга відгуків», де відвідувачі з повагою відгукуються про відвідини музею. Вчитель Великораковецької ЗОШ І-ІІІ ступенів пише: «Приємно, що у Великому Раківці проживають люди, які не забувають традиції свого минулого та талановитих людей – земляків. Приємно знати, що молоде покоління цікавиться талантами свого минулого, адже саме для них було створено цей музей». А ось як відгукнувся про музей член Національної спілки художників України Василь Філеш: «Із творчістю Ю.Мейгеша знайомий із студентських років.Це непересічний митець, який на власному досвіді пройшов своє нелегке життя і втілив його у своїй творчості. Із нагоди 65-річчя з дня народження письменника я мав честь взяти участь у його творчому вечорі в Іршавському районному будинку культури, який проводила моя дочка Діана Філеш – студентка бібліотечного факультету Ужгородського училища культури. Інсценізував драматичну сцену з його повісті «Голгофа». Життя Юрія Мейгеша пройшло недаремно, він залишив за собою великий спадок. Його творчість будуть досліджувати, вивчати наступні покоління». Позитивно відгукнувся про роботу мезею і радник 1 класу Міністерства закордонних справ України Василь Марущинець: «Дуже вдячний завідувачці музею Марії Юріївні Алмашій за дуже відповідальне ставлення до збереження історичної пам’яті нашого великого українського народу та його сина – письменника Юрія Мейгеша. Відчувається, що музей динамічно розвивається і наповнюється все новими експонатами».
Водночас при музеї діє гурток «Юні літератори». Тут часто проводяться вечори-спогади про сучасних героїв України. Творчістю Юрія Мейгеша активно цікавляться учні Малої академії, студенти коледжів та вищих навчальних закладів. Слід зазначити, що під керівництвом М.Ю.Алмашій вони готують реферати, курсові роботи та навіть одна із студенток Ужгородського національного університету захистила дипломну роботу. У музеї регулярно проводяться презентації книг, різні виховні заходи, літературні вечори. Тут свого часу побували Василь Густі, Петро Ходанич, Лідія Повх, Галина Малик, Іван Шмулига, Василь Вовчок, Дмитро Кешеля, Олександр Гаврош, Андрій Дурунда…
– У кожному селі, де народилися відомі поети і письменники Іршавщини, повинні бути відкриті літературні музеї, – сказав якось свого часу лауреат Всеукраїнської премії імені Лесі Українки Степан Жупанин. – У Осої – Федору Потушняку і Івану Петровцію, у Великому Раківці – Юрію Мейгешу, у Ільниці – Василю Фенничу, у Білках – Юлії Зейкан, у Сухій – Дмитру Кременю…
Відрадно сказати, що в 2010 році музей брав участь в конкурсі «Кращий народний музей Закарпаття», де у номінації «Видатні земляки» виборов перше місце, а М.Ю.Алмашій було нагороджено почесною грамотою.
– Музей у Великому Раківці, – розповідає провідний методист Іршавського районного будинку культури Оксана Сідор, – є унікальною скарбницею народної історико-духовної та культурної спадщини нашого краю. Його експонати ведуть нас у цікавий і захоплюючий світ, створений працею і душею господарів рідної карпатської землі. Тому і не дивно, що навіть з плином часу усе побачене і почуте тут огортає нас лоскотним відчуттям спокою і гордості за наш родовід. Завідувачка музею Марія Юріївна Алмашій робить усе для того, щоб зберегти і донести прийдешнім поколінням цінний доробок історико-культурної спадщини наших краян.
Із часом творчість Юрія Мейгеша стає все помітнішою,а стенди музею із кожним роком поповнюються.
Василь ШКІРЯ,
м.Іршава
