- Нове життя - https://nz-ir.com -

ЛЮДИНА ІЗ СОНЯЧНОЇ СТОРОНИ ВУЛИЦІ

За плечима його молодості військова служба і війна. При проходженні першої знайшов свою долю – кохану дружину Ірину Іванівну, на другій – рідного брата. Його привітність, коли починаєш думати про нього, вражає своєю незмінністю. Здається, приязна посмішка з-під характерних кавказьких вусів на смуглявому овальному обличчі зустрічає кожного знайомого, не говорячи вже про коло приятелів і друзів. Воно так є насправді. Він вміє знаходити чарівний ключик до кожного. Так не буває, аби людина мала тільки друзів. Але з ним із цього правила є, мабуть, виняток.
Коли він прибув на Закарпаття, вірніше, до нашого району – в Ільницю та Іршаву – вже мало, хто достеменно пам’ятає, настільки його постать стала звичною для нашого суспільного середовища. Повиростали його сини, стали на власні сімейні крила. Незмінною залишається тільки звичка: на роботу йти сонячною стороною вулиці Гагаріна – від автостанції до спортивного клубу «Атлант». Далі не називати ім’я цієї людини немає сенсу. Так, це він, Кулієв Ільгар Аріф-огли – знаменитий тренер.
Вже десятки літ місцеві мешканці адаптували його ім’я на слов’янський лад, і, здебільшого, звуть його Ігорем.
Це так само, до речі, один із найбільш яскравих талантів Ільгара – адаптуватися до ментальності того народу, у середовище якого закидає доля. Невиправним залишається тільки його ламана російська із відчутним кавказьким акцентом. Хоча є і окремі випадки вживання закарпатської говірки. Здебільшого, коли вихованці починають випробовувати нерви тренера.
Саме як тренера знає Ільгара Кулієва громадськість Іршавщини. У нього цікавий підхід до спортивної статистики. Скажімо, майже неможливо добитися від нього як тренера яких-небудь загальних даних, до прикладу, про кількість підготовлених спортсменів за кілька десятиліть функціонування СК «Атлант». При цьому, водночас, надзвичайно скрупульозно Кулієв в іпостасі наставника ставиться до даних стосовно окремих змагань і участі та успіхів у них підопічних. Загальноприйнято вважати вихідців із закавказьких країн, як осіб, що їм імпонує величання. В даному конкретному випадку маємо, хочете вірте, хочете – ні, зворотній приклад. Наставник вболіває за кожного свого борця. Навіть якщо той не зайняв призове місце на змаганнях різного рівня, не говорячи вже про призерів та чемпіонів, обов’язково настоює на тому, аби ім’я спортсмена було опубліковано на сторінках «Нового життя».
У списку слави Ільгара Кулієва є імениті вихованці – чемпіони України і навіть Європи, майстри спорту і кандидати у майстри спорту. Що вже вести мову про тих, для кого заняття у спортклубі стало шляхом до самоствердження, загартування сили волі, формування характеру, здатного долати труднощі на шляху до досягнення мети і, не без того, аби зміцнити здоров’я, надати юначій фігурі атлетичної статури, що також відіграє не останню роль у житті молодої людини і залишається з нею на всі роки.
Мабуть, не погрішимо проти істини, якщо стверджуватимемо, що для Ільгара Кулієва надзвичайно важливим у його діяльності як тренера є вміння комунікувати, відстоювати на чисельних змаганнях різних рівнів інтереси підопічних, при цьому не входячи у конфлікт, як зазвичай говорять, розрулювати ситуацію. А скільки сил, здоров’я і натхнення потребують самі поїздки на різноманітні турніри, чемпіонати. Безумовно, чимала частка фінансових витрат лягає на плечі батьків, інколи допомагає і влада, але основний тягар фінансового кошика у цьому плані вкладають спонсори. Сьогодні не будемо називати всіх, хто відгукнувся позитивно на звернення тренера, а значить дав реальний шанс кому-небудь із юних талантів піднятися на п’єдестал, самоутвердитися і максимально виразити сплав особистої мужності, педагогічної мудрості тренера, всього того, що в кінцевому результаті захоплює нас як глядачів на борцівському килимі, татамі, коли стрічку до трико чи до кімоно притискає своєю вагою золото медалей. На різних етапах своєї тренерської діяльності Ільгар Кулієв завдячує прихильності перших осіб у різних структурах районної влади. Серед них не забуває називати імена Максима Хохлова, Степана Бобика, Віктора Феєра, братів Станків, Івана Клима, Віктора Товстого, Віктора Симканинця.
Окрім багаторічної тренерської діяльності, Ільгар Кулієв чималу роботу проводить по поширенню і пропаганді різних видів силових єдиноборств. Серед найбільш відомих подібних форм роботи є систематичне проведення турнірів по самбо і дзюдо. Подібні заходи дають чимало у плані психологічної підготовки спортсменів найменших вікових категорій, їх адаптація до поєдинків у рідних стінах із незнайомими суперниками.
Так, виховний процес завжди був, є і буде присутній у заняттях спорту, тим більше у силових його видах. Роблячи проекцію у цьому ракурсі на вихованців тренера Кулієва, слід по-особливому наголосити на тому, що чималій кількості із них заняття у «Атланті» допомогли із вибором професії, зокрема, у правоохоронних органах. Є також і учасники російсько-української війни на Сході нашої країни.
Пам’ятаєте, шановний читачу, древньогрецькі атланти підпирали небо, а сьогодні наш Ільгар Кулієв, спираючись на Кавказ і Карпати, тримає у нашому районі на своїх плечах значний сегмент розвитку спортивних єдиноборств.

Михайло ІСАК.