Версія для друку Версія для друку

Про що розповідають музейні експонати

Про відомого українського письменника Федора Потушняка написано багато. Про його літературну творчість свого часу жваво відгукувалися маститі літературознавці Дмитро Федака, Василь Поп, Іван Петровці, Василь Густі, Степан Жупанин, Володимир Фединишинець, Петро Панч, Василь Басараб, Юрій Балега, Роман Офіцинський, Іван Ребрик, Михайло Тиводар. На його честь названо вулиці в багатьох містах і селах краю. Його ім’я носить Закарпатська обласна бібліотека, а 2016 р. цієї високої честі удостоєна і Осійська ЗОШ І – ІІІ ст.
– Напередодні 100-річчя від дня народження Федора Потушняка з ініціативи колишнього начальника відділу культури і туризму Іршавської райдержадміністрації Василя Кузана у школі було відкрито краєзнавчий музей, де центральне місце займають експозиції, присвячені життєвому і творчому шляху письменника, – розповідає директор Осійської ЗОШ І – ІІІ ступенів Марта Маргіта. – Було проведено велику роботу, залучено десятки ентузіастів, які внесли вагомий вклад у створення важливої і потрібної справи, зібрано десятки унікальних експонатів, які стали окрасою музею.
Серед рідкісних експонатів – фотоапарат «Москва», з яким Федір Михайлович майже не розлучався, постійно був разом – робив світлини під час археологічних розкопок, які ще й дотепер зберігаються у сімейному архіві. На видному місці в музеї посвідчення члена Спілки письменників СРСР, Будапештського географічного товариства, доцента Ужгородського державного університету. Із археологічною роботою Ф. Потушняка знайомлять монографії, видані в різних наукових збірках. Чільне місце займають рукописи. Зокрема, привертає увагу праця «Археологічні пам’ятки Закарпаття». Етнографічні матеріали розповідають про дослідження автора в цій царині. А що вже казати про пожовклу від часу збірку «Далекі вогні», яка вийшла в 1934 році в Іршаві. Видавцем її був власник друкарні Маврінц Гланс. До речі, в місті над Іршавкою було надруковано й другу книжку Федора Потушняка «Таємничі вечори». Брат письменника відомий вчитель, колишній голова районного Товариства української мови ім.Т.Г.Шевченка Петро Потушняк про ті часи згадував: «У друкарні всі роботи проводилися вручну. Ми зі старшими братами крутили машину, коли відтискували гранки. А як книжку віддрукували, радості в сім’ї не було меж. Нянько наш зібрав поважних людей, кожному подарував книжку «Далекі вогні», частував їх смачними наїдками та вином і сливовицею».
Про те, що Федір Потушняк володів багатьма мовами, зокрема, англійською, італійською, німецькою, угорською і французькою, свідчать книги з особистої бібліотеки письменника, які надав свого часу музею його син Михайло. Свою лепту у створення музею вніс директор історико-краєзнавчого музею Іршавського міського центру позашкільної роботи Андрій Світлинець. Він подарував книги Федора Михайловича, куплені в Ужгороді на ринку, з автографом. Вони подані окремим розділом… Майже на кожній з них Федір Михайлович власноруч робив помітки. Почерк у нього був каліграфічний. З усього видно, що він був дуже педантною людиною, до всього ставився старанно, дбайливо, з відповідальністю, як і подобає справжньому інтелігенту. На сторінках жодної помарки.
Окремо подано книжки Федора Потушняка, які видані у різні роки. Серед них – «Далекі вогні», «Земля. Оповідання», «На білих скалах», «Кристали», «Казка», «Хвилини вічності», «Повінь», «Мати – земля», «Мій сад»… Вже після війни письменник друкує окремі твори в журналах «Україна», «Вітчизна», «Тиса», альманасі «Радянське Закарпаття».
– Ще в дорадянський період Федір Потушняк займався етнографією, цікавився фольклористикою, історією літературного процесу на Закарпатті, а також діалектологією і опублікував чимало заміток і статей у різних газетах, журналах та альманахах, – розповідає колишній перший директор музею Марія Дмитрівна Магурська. – У галузі етнографії увагу дослідника привертали різноманітні народні вірування про предмети, речі, осіб тощо. Так, він написав понад тридцять статей про народні закарпатські вірування в сонце, місяць, зірки, вогонь, воду, душу, у відьом, у скарби, їжу… Окремими виданнями вийшли «Огонь в народних віруваннях та «Вода, земля і воздух в народнім віруванні».
На окремому стенді представлені археологічні розкопки. Працюючи в Ужгородському державному університеті, спочатку викладачем, а потім доцентом кафедри загальної історії, викладав археологію, історію, а також чеську і словацьку мови, проводив активну громадську та культурну роботу в області. Водночас цікавився різними питаннями, пов’язаними з вивченням рідного краю, але найбільше часу віддавав археології.
Важливим документом у музеї слугує Книга відгуків та пропозицій. Перегортаючи її сторінки, ніби подумки переносишся у ті часи, коли тут перебували відомі особистості, які залишили на її сторінках свої автографи. Ось що написав 28 січня 2011 року відомий український письменник, лауреат Шевченківської премії Михайло Слабошпицький: «Федір Потушняк –письменник, який прикрасив би будь – яку літературу світу. Це прекрасна, це благородна ідея – музей Федора Потушняка. Це справа людей, свідомих свого обов’язку. Кланяюся пам’яті Потушняка. Кланяюся педагогам Осійської школи.»
А ось який запис залишив у Книзі відгуків і пропозицій учасник Всеукраїнського з’їзду музеєзнавців із Володимира – Волинська пан Василь. «Дякуємо за цікаву та змістовну екскурсію у вашому музеї. Бажаємо творчого натхнення, процвітання у вашій нелегкій, але почесній, клопіткій роботі. Адже збереження спадщини для виховання молодого покоління – це прекрасно».
– Музей Федору Потушняку в Осої, – каже відомий український поет Василь Густі, — це не просто данина пам’яті, це продовження поступу письменника у теперішній час і в грядущі епохи, які просто не уявляються без його слова, яке будь-яку думку спонукає до дії, до роботи. Отже, низький уклін і глибока шана усім, хто причетний до його створення і до забезпечення його життєдіяльності.
Надовго запам’ятається екскурсія і учням ЗОШ № 13 м. Мукачева. У Книзі відгуків і пропозицій вони залишили такий запис: «Дякуємо адміністрації школи, учениці Марині Вайтиковській та вчителю історії Марії Дмитрівні Магурській за дуже цікаву і корисну інформацію про видатних людей рідного села та їх здобутки. Бажаємо і на далі наповнювати музей ще більшою експозицією.» Усього 45 підписів.
Записи в Книзі відгуків та пропозицій свідчать про те, що тут побували відвідувачі з багатьох куточків України. У них назавжди залишаться хороші враження про цей музей, якими вони поділяться зі знайомими, близькими. Таким чином, могутня слава про видатного українського митця линутиме по всьому світу.

Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар