- Нове життя - https://nz-ir.com -

Лист до матері

Щороку непомітно, тихо й скромно
До нас приходить теплий Мамин день
Так повелося, що напередодні
Ми подарунок вибираєм з татусем.

Вже дарували шаль із візерунком,
Браслет на пам’ять, дорогий парфум,
Та навіть частували ми сніданком,
Що зготували з татом власноруч.

Подарувати треба мамі квіти, –
Після холодної і довгої зими
Вона зрадіє літечка привіту,
А дім наповнить аромат весни.

Не гаючи ні хвильки, ні секунди,
Біжу в найкращий квітів магазин
І обираю мамі в подарунок
Букет троянд – прикрасу всіх вітрин.

Немолода, привітна продавчиня,
Торкнулась ніжно до мого плеча
«Для мами квіти?» – запитала тихо,
Їх цілий сад у матерів, зроста.

Не поспішай, присядь сюди, дитино,
Я розповім тобі про мамин сад,
У неньки в серці виростають дивні квіти,
Що щедро сієш ти, сестра чи брат.

На світ з’явилась ти – весни первісток
Для мами – пролісок, підсніжник, первоцвіт.
Сад забуяв новим розкішним цвітом,
Дарунок долі і небес привіт

Безсонними, тривожними ночами,
Коли маля не хоче засинати,
Невтомно диво-пісню колискову
Співає сон-трава й червоні маки.

А перші кроки, ще такі непевні
Робила ти і падала не раз, –
Матуся простеляла жовтий килим,
Кульбабами вкривався мамин сад.

Коли біда приходила неждано,
Боліло що, тривога, може, страх,
Гірким полином заростали рани,
Й сумним ставав колись квітучий сад.

Схиляючи коліна у молитві,
Матусі просять долі для дітей,
У чистоті, покорі та терпінні
Сад прикрашають тисячі лілей.

За роком – рік щодень життя буяє
У розмаїтті квітів, трав, дерев,
Ти підростаєш й слід свій залишаєш
В садку у мами кожен Божий день.

Чи бачила колись росу ромашки,
А в ній – відбиток неба голубий
Матусі сльози проливають часто
Через непослух дорогих дітей.

Твої думки, всі мрії та бажання
В матусинім садку лишають слід
Бузок, калина чи верби вітання,
Берізки шепіт й горобини плід.

Згадай тих матерів, що відпустили
Синів дорослих землю боронить,
Сердець сади у мальвах потопали
І з вірою чекали їх завжди.

Якщо ж біда приходила в родину,
І серце розбивалось мов кришталь,
На цих руїнах із гори й донизу
Сад незабудок синіх зацвітав.

Чи зрозуміла ти тепер, моя дитино,
Спитала тихо, глянула впритул.
Найкращі квіти – це чудові діти
На радість матерям в садах ростуть.

Для мами дар доречний – це увага,
Твій успіх, щирість, щастя, в домі лад,
В твоїх руках всі барви й квіти саду,
Це ти ростиш для мами новий сад.

Моя рідненька, люба, мила ненько,
Я виполю весь терен й бур’яни,
І мамин сад наповниться тихенько
Прекрасним цвітом вічної весни.

Наталія Брич.