- Нове життя - https://nz-ir.com -

Наші корені: у фокусі століть і статистики

Угорський вчений Елик Фицнеш у «Географічному словнику Угорщини середини 19 ст.» пише про Кушницю /Кушніцо).
Нижче вказано шлюбні зв’язки лише найбільшого за чисельністю кушницького роду Гецків з жителями с. Довге та с. Буківцьово за неповні два десятиліття. В с. Довге за сім років із 1881-1888 рр. 4 кушницькі легіні з роду Гецко зареєстрували шлюб з довжанськими відданицями. В с. Буківцьово спостерігаємо шлюби легінів з роду Гецко.
В 1820 р. в с. Кушниця зареєстровано шлюб Мигаль Андріїв Гецко син, мати Марія Череплийова из Буківцьова. В тих же роках в с. Кушниця зустрічаємо прізвище Матьовка – вихідця з с. Буківцьово. Вже в 1865-1890 р.р. в с. Буківцьово спостерігаємо 5 шлюбів легінів і відданиць з роду Гецко. Це говорить нам про родинні зв’язки і зворотні шлюби в обидва боки: з Кушниці в Буківцьово хлопці, а з Буківцьова дівчата .
Звернемось до церковної книги греко-католицької церкви «Книги реєстрації актів про народження, одруження і смерть села Бронька, Суха за 1885 р.»
Зустрічаємо близько 10 прізвищ жителів, далекі і близькі родичі яких у 19 ст. поч 20 ст. проживали в с. Кушниця: Кузан, Ряска, Клованич, Ребрей, Райда, Будул, Дочинець. Пальок, Бердар, Білей, Кікало, Кошан.
Ознайомившись із виписками із метричної книги с. Колочава, зустрічаємо прізвища жителів Колочави, далекі родичі яких у 19 ст. проживали в с. Кушниця –13 чоловік, в с.Лисичові – 9 , і 2 в с. Березниках.
Це наштовхує нас на думку, що вони були працівниками лісової галузі.
На жаль, після закінчення Другої світової війни з нашого краю зникла більшість німецьких сімей. Також багато євреїв загинули в концтаборах, а на початку 80-х р.20 ст. масово виїжджали із Закарпаття. В той же час сюди почали приїжджати спеціалісти з СРСР – переважно з УРСР. Всі ці фактори мали вплив на подальшу демографію, культуру, мову і соціальні відносини в нашому краї. Інколи позитивні, інколи негативні.

Вікова динаміка  одружень
За часів Австро-Угорщини в книзі «Реєстрації актів про народження та смерть в с. Кушниця» №81 від 2 травня 1895 р. по 26 серпня 1901 р. можна прочитати демографію і багато цікавого про молодят, кількість дітей.
Середня різниця у віці молодят – 8-10 років. Молодій 18 р., молодому 26 -28 р. У єврейських сім’ях ця різниця менша. В середньому в сім’ях народжувалось 5 і більше дітей.
Однак знаходимо в книзі «Реєстрації актів…» батьків, в яких народжуються діти і в поважному віці (в другому шлюбі).
1896 р. – Гецко Василь Сюрків 70 р. (Кушниця), жінка Кондор Гафія – 45 р.( Березники) народилась дочка Настя.
1902 – Петровці Деметер – 70 р. (Лисичево), жінка Продан Агафія – 41 р. дочка Марія.
1905 р. Саморига Георгій – 60 р.(Кушниця), жінка Білей Анна – 45 р. дочка Мелана.
1913 р. Мелеш Федір – 60 р. (Лисичево), жінка Жугай Анна – 30 р. син Ференц.
1914 р. – Штефко Василь – 68 р. (Кушниця), жінка Саморига Марія – 32 р. дочка Марія.
1914 р. – Мелеш Іван 60 р. (Лисичево), жінка Сньозик Марія 32 р. (Кушниця) син Георгій.
За часів Австро-Угорщини в книзі «Реєстрації актів про смерть в с. Кушниця» №81 від 2 травня 1895 р. по 26 серпня 1901 р.
Однак періодично в книзі «Реєстрації актів про народження та смерть в с. Кушниця, Лисичево» зустрічаються записи і списки довгожителів (у 1895 і 1901 р). 1904 р

Село Кушниця Село Лисичево
Гецко Іван- 73р Зубака Мигаль – 73 р
Метеньканич Федір – 70 р
Дочинець Ілля – 81 р. Шевера Василь – 70 р
Батрин Мигаль – 77 р Коваль Юра – 75 р
Радь Василь – 80 р Мондич Андраш – 70 р
Жиганський Петро – 74 р Селяник Ференц-80р
Гецко Василь Гріганин – 74 р. Славка Марія -85
Мателега Іван -78 Калабішка Мигаль -73
Саморига Федір – 89 р Кошеля Юра- 75
Штефко Деметер – 76 років
Штефко Іван- 79
Мондик Андраш-70
Садварі Софія- 81
Попянош Юра- 74
Попянош Анна-80
Прийма Марія -75
Гецко Василь-75
Гецко Янош- 70
Фрідман Арон-75
Розенберг Йосип-70
Повольні Ференц- 73. Шевера Василь-70
Продан Федір- 78
Варга Марія-77
Стецько Пал -70
Мустянович Михаіл -90( Священник )

Мова і культура
За кілька століть співжиття людей різних національностей на окраїні Мараморошського комітату, коли русини становили більшість, через міжнаціональні шлюби створювались нові сім’ї, побутовою мовою яких ставала русинська.
І, звичайно, більшість населення складали русини, однак нові люди приносили свої традиції, свою кухню, свої легенди і пісні. Цим збагачували місцеву культуру, розмовну побутову мову. В залежності від кількості і мови переселенців в побуті використовувались слова цих меншин. Особливо в будівництві, млинарстві, водному господарстві і сільському господарстві, тваринництві використовувались німецькі, угорські, румунські слова і терміни. Із наведеного видно, що релігійні, фольклорні, трудові і родинні зв’язки спричинили формування груп населених пунктів із самоназвою лишаки – бляхи.
Закарпатсько-український фольклор вивчав Я. В. Головацький (1814 – 1888 рр.).
«Руська трійця», до якої він належав, організувала народознавчі мандрівки з вивченням фольклору.
У 1839 р. відбулася друга його подорож по Закарпаттю, через Хуст, Поляну, Довге, Кушницю. 1
1 Журнал Головацький Я. «Путешествия по Подкарпатской Руси и Венгрии» (литературний сборник – Львов, 1886 р. Вик. 1; або ж Головацький Я. Мандрівки по Галицькій та Угорській Руси» жовтень 1976 р. №6. – с. 49 – 94).
Пізніше львівський збирач фольклору В. Гнатюк свою головну увагу звернув на західноукраїнську етнографічну територію із 1895 по 1903 р.р., здійснював фольклорні етнографічні експедиції в ці ж села. До прикладу, лише в с. Кушниця ними було записано казки, легенди, літописи та рукописні збірки.
«Рукописна література»* –наголошує автор, – «виникла під значним впливом народної творчості і народної мови».
Жителі сіл –Кушниця, Лисичово, Березники, Бронька, Суха називають себе верховинцями. Літературна назва – бойки.
На жаль, у нас вкрали цю самоназву жителі Франківщини з села – райцентру що звалось Жаб’є, які на початку 70-х років 20 ст. змінили назву Жаб’є на Верховину, назвавши свій район, де живуть гуцули, Верховинським.

Василь Гецко,
архітектор.