Версія для друку Версія для друку

Картини Василя Філеша експонуються в Братиславі

У ці дні в Братиславі у виставковій галереї проходить міжнародна виставка образотворчого мистецтва. У ній беруть участь і художники Закарпаття – голова обласної організації Національної спілки художників, народний художник України Борис Кузьма, заслужені художники України Тарас Усик, Владислав Габда, Володимир Павлишин, Сергій Біба, Василь Свалявчик та наш земляк Василь Філеш з Іршави. Він представив п’ять робіт, які стали окрасою виставки – «Веселі пастушки», «Зимовий день», «Стара криниця», «Молода пара» та «Святі Карпати».
–Мої роботи вже демонструвалися у багатьох країнах світу, – не без гордості каже Василь Васильович. – Вони зберігаються у численних музеях, у фондах Дирекції художніх виставок України та приватних колекціях Бельгії, США, Німеччини та Угорщини. Репродукції картин вміщені у каталогах та книгах, з ними мають можливість ознайомитися усі охочі.
Для Василя Філеша ще з дитинства першоджерелом стали рідні карпатські плаї, гора Кук, задумливі ліси, кришталеві джерела, де вперше припавши спраглими вустами до цілющої криниці, він вбирав у себе життєдайні краплі, наповнюючи серце любов’ю до отчого краю. Виколисали його буйні полонинські вітри, чисте гірське повітря. А що вже казати про річку Боржаву, яка бере свій початок із струмків на схилі гори Стій – одній із вершин полонини Боржава і гадюкою в’ється крутими схилами, через рідне село Броньку, де народився митець. Його життя, як каже він сам, починалося нелегко. Його дідуся, як заможного селянина, місцеві радянські активісти розкуркулили. Ще й дотепер пригадується гора Кичера, де з ранку до пізнього вечора працювали батьки. Худобу доводилося ховати в лісі, аби її не знайшли ті, хто організував у Броньці колгосп.
Творчість митця часто складається так, що в основі його зрілих пошуків, роздумів, філософського осмислення лежать ті глибинні імпульси, які запали в душу ще з дитинства. Маленький Василько по-своєму сприймав події в рідному краї. Прагнув, аби батьки купили фарби, олівець і чисті аркуші паперу. Він не міг спокійно сидіти в хаті. Бо дідусь часто любив повторювати стару, як світ, істину: хто не вміє себе чимось зайняти, на того нападуть злі думки, з думок виникають бажання, із бажань же – грішні справи, моральний занепад і розпуста. У вільні хвилини хлопець йшов на природу, малював навколишні гори, ліси і річку. Особливо любив квіти. Напевне, саме тому у нього є чимало натюрмортів, які полюбляють прихильники його творчості.
А хіба можна забути навчання в Ужгородському училищі прикладного мистецтва? Його педагогами були О. Петкі і В. Берец. Молодий художник жадібно вбирав у себе культурне життя обласного центру. Театр, органні концерти у філармонії, виставки, музеї. Він дивився, вивчав і водночас малював. Уважно придивлявся до майстрів закарпатської школи живопису. Тут ще витав дух Адальберта Ерделі. Багато хто із студентів по-доброму заздрив Василеві, земляку всесвітньовідомого майстра пензля. Десь в душі хлопець радів цьому, мріяв стати таким, як він.
І справді, результати не заставили себе довго чекати. Василь Філеш успішно дебютує на обласній художній виставці. Успіх здобули роботи «Пісня» та «Голова дівчини в квітчастій хустці». Про них схвально відгукнувся народний художник України Федір Манайло.
–І надалі так працюй, постійно будь у творчих пошуках, не зупиняйся на досягнутому – буде з тебе справжній художник, – сказав наставник.
Творчість Василя Філеша формувалася в руслі закарпатської школи. Разом з тим він вносить у стилістику творів елементи нового бачення. Зберігаючи прихильність і повагу до досвіду і діяльності улюблених майстрів А.Ерделі, Ф.Манайла і В.Микити, він знаходить свої методи та засоби здійснення задумів.
–Василь Філеш постійно у пошуках ,– каже Володимир Микита. – У нього немає повторів, кожна робота має свій смисл. Дух Закарпаття закладений у кожній його роботі. Зараз, коли сотні напрямків, він притримується істини закарпатського духу, але одночасно з тим він – і сучасний художник.
За кожним твором – жива дія чи пережитий художній сюжет, який пройшов певні етапи відбору та асоціативного осмислення. Це «Голгофа І», «Голгофа ІІ», «Вороння», «Мотив з Верховини», «Музичний мотив».
Із 1987 року Василь Філеш – постійний учасник республіканських художніх виставок, бере участь у пленерах живопису на творчій базі Спілки художників України «Седнів».
Від картини до картини збагачується палітра художника, формуються певні риси авторського почерку. Це простежується в роботах «Пророк», «Благовіщення», «Ангели», «Відчай», «Минула слава». Тепер у творчому доробку художника понад 1000 картин.
Торік у гірському селі Климовиця, де народився основоположник закарпатської школи живопису Адальберт Ерделі, проходив Другий відкритий фестиваль мистецтв, приурочений його імені. Із цієї нагоди тут відбувся пленер художників краю, у якому взяли участь також народні художники України Василь Брензович та Іван Бровді. Було з ким поспілкуватися. Зустріч справила приємне враження. У Василя Васильовича залишилося чимало гарних спогадів.
–Пленери дають можливість не тільки духовно збагатитися, а й познайомитися з митцями, поспілкуватися з ними, побачити, над чим вони працюють, ну і, звісно, почерпнути щось для себе нове, досі невідоме, – каже Василь Васильович. – Тому, на мою думку, їх частіше слід проводити, залучати до них якнайбільше майстрів пензля. Особливо потрібно запрошувати до цього молоді таланти. А їх в районі чимало.
…Незважаючи на поважний вік, його часто можна побачити за мольбертом. Неспокійне серце має, багато працює, каже, що намалював ще не все. Має багато творчих задумів, які намагається втілити в життя. І в нього, слава Богу, це добре виходить. Про це свідчить і чергова міжнародна виставка, яка проходить у Словаччині.

Василь БУЖОРА.

Ваш отзыв

Ваш коментар