- Нове життя - https://nz-ir.com -

Церковний Новий рік

Святитель Григорій Богослов час порівнює з безперервним потоком, який витікає із вічності і спадає у вічність. Відходить назавжди ще один рік, відходить у вічність і як вісник вічності приходить до нас Новий рік. У святих храмах ми сьогодні возносимо молитви нашому Владиці і Господу, дякуємо Його за минуле і просимо багатих милостей на майбутнє.
Відходить у вічність ще один відрізок нашого життя. І цей відрізок часу стає спадщиною безповоротного минулого. Перед нами розвертається сувій нового часу, часу невідомого, незаплямованого, який нагадує собою білосніжну рівнину, на якій нема чорних слідів.
Проходять дні, проходять місяці і роки, і з зовнішньої сторони здається, що один день від другого нічим не відрізняється. Кожен день має свій ранок, обід і свій вечір. Так і кожен рік має свою весну, літо, осінь і зиму. Але це тільки зовнішнє. А дійсно, кожен день і кожен рік має свій глибокий зміст і не схожий на вчорашній або завтрашній. Великий пророк Давид обіймає своїм пророчким поглядом проміжки часу і висловлює свою думку «оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, – без мови і без слів». (Пс. 18, 3-4). Якщо день і ніч мають свої особливості, своє слово і своє знання, то тим більше кожен рік має свій зміст і свій урок.
Господь Бог у надприродному раю Церкви посадив чудове дерево, вічно живе і зелене, яке дарує нам щедрі плоди на вічне життя. Тим деревом є наш священний церковний рік, який є невід’ємною частиною нашого християнського обряду. Кожен рік нагадує нам величну історію відкуплення роду людського від рабства гріха, диявола і смерті. І ми повинні замислитися і заново духовно пережити світлі таємниці із життя Ісуса Христа і Пресвятої Богоматері та всіх святих угодників Божих. Усі свята і інші церковні відправи протягом кожного року є величезним духовним джерелом нашої церковної та релігійної традиції, нашої православної віри, нашої святості та духовного життя. Тут постають перед нами священні подвиги і духовні чесноти багатьох святих, мучеників і праведних душ. Тут ми переживаємо дні духовної радості і піднесення, а також дні священного смутку, посту, плату за гріхи й покуту та істинного християнського покаяння.
Церковний рік нашої Православної Церкви не починається водночас із свіцьким роком, тобто першого січня. Наш церковно-богослужбовий рік починається з 1 вересня по-старому стилю. Отці Першого Вселенського Собору у Нікеї 325 року визначили день першого вересня як початок Нового церковного року. Ця дата лишилась у православній церкві і до сьогодні. В основі календаря лежить юліанський, який був введений Юлієм Цезарем, котрий жив незадовго до Різдва Христова (сьогодні це старий стиль, згідно з яким живе Православна Церква). У ХVІ столітті на Заході був введений новий григоріанський календар, названий на честь одного з римських пап. Цей календар має різницю в 13 днів із юліанським. Згідно з григоріанським календарем живе католицький світ Європи.
У день Нового церковного року Церква Христова згадує важливу подію із життя Ісуса Христа. Спаситель прийшов до синагоги у Назареті і прочитав слова пророка Ісаії: «Дух Господній на Мені, бо він Мене помазав… оповістити рік Господній сприятливий» (Лук. 4, 18-19). Церковний рік складений так, що в центрі його перебуває наш Божественний Спаситель, Пречиста Діва Марія та всі святі угодники Божі Старого і Нового Завіту. Церковні свята року починаються з свята Різдва, Пресвятої Богородиці…Різдва Христового, Хрещення Господнього, Його проповідь євангельська, Божественні Страсті Христові, Воскресіння Ісуса Христа, його вознесіння на небо, зішестя Святого Духа у день П’ятидесятниці та інших свят і завершується Успінням Пресвятої Богородиці.
Свята і празники церковного року, на думку Святих Отців Церкви, не можуть бути для нас лише звичайними споминами історичних подій. Ми маємо їх кожного року знову і знову пережити у нашому серці, тобто по суті безпосередньо брати в них участь, бути живими свідками і учасниками тих подій, які ми святкуємо. Ісус Христос вічно живий і діяльний, перебуває разом з нами, освячує нас, прощає нам наші гріхи, за нас приніс Себе в жертву та спасає нас. «Ісус Христос, – пише св. апостол Павло, – учора і сьогодні, той самий навіки» (Євр. 13, 8).
Протягом церковного року поруч зі святами, присвяченими Ісусу Христу, є багато свят приурочених подіям Божої Матері, особливо її чудотворним іконам. Ісус Христос і Божа Матір невіддільні один від одного, тому не можна любити Христа і не любити Пресвятої Діви Марії. «Хто почитає Христа, — говорить святий Епифаній Кіпрський, — почитає також Марію: хто не почитає Марію, той не почитає Христа». В одній грецькій церковній пісні про почитання Божої Матері знаходимо слова: «Тих, що не цілують Твою Святу ікону, Богородице Діво, уважай за безбожників і передай їх пекельному вогневі». При Її почитанні ми знаходимо свідчення у святому Євангелії: «Величай душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він на покору своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть…» (Лк. 1, 46-48).
Велику частину церковного календаря відведено пам’яті святим угодникам Божим – пророкам, апостолам, святителям, мученикам, преподобним, безсребреникам, сповідникам, Христа ради юродивим…Своїм життям святі угодники і праведники Божі переконливо засвідчують, що вони досягнули святості і спасіння тому, що наслідували приклад Ісуса Христа і Його Пресвятої Матері, жили за Божими заповідями та наукою, яка описана у Євангелії. Святі праведники своїм власним прикладом вчать нас, що святість доступна для всіх людей у всі часи. Треба лише так любити Бога і ближніх, як любили вони, уподібнюватися Богу і виконувати Його святу волю, як це робили вони у своєму житті. Релігійні празники, свята завжди мали величезне значення у житті православних народів протягом всієї історії Церкви та приносили людям втіху, світлу радість.
Ми стоїмо на рубежі року, який минув, і другого – прийдешнього року, і православний християнин зобов’язаний перш за все віддати подяку Богу, Якого пророк Давид називає Довготерпеливим і Многомилостивим (Пс. 102, 8). За що ж необхідно дякувати Богу на протязі всього свого життя, особливо у такі відповідальні і священні моменти? Дякувати Богу ми повинні за все, і перш за те, що Він є і що ми існуємо, за те, що Він втішає нас Своїм Божественним словом; за те, що рятує нас молитвами Церкви і священними Таїнствами і за те, що Своєю любов’ю зцілює наші душевні і тілесні хвороби; за те, що оберігає нас під час подорожей; за те, що благословляє успіхами нашу працю; за те, що дає нам радість спілкуватися з людьми і навколишнім світом; за те, що ми маємо можливість вкусити радість духовну і пізнати благість Господню; за те, що дає нам спасительну благодать та відкриває для нас Царство Боже. Дуже мудро сказав святитель Іоанн Златоуст: «Слава Богу за все». 

Разом з подякою Богу і надією на Нього ми повинні пам’ятати, що поздоровляючи і вітаючи один одного з Новим роком, а іноді додаємо «з новим щастям», нам належить самим оновлюватися. Це вимога нашого християнського життя і нашого богоподібного назначення. Давно уже настав час стати нам «новим творінням» у Христі, до чого закликає нас апостол Павло (2Кор. 5, 17 і Гал. 6, 15). Тільки той, хто оновлюється сам, може з подякою і глибоким розумінням прийняти новий час, який дарується нам Богом, прийняти нове, Богом благословенне, яке посилається нам – щастя.
І перед тим, як вступити в Новий рік, покаємося перед Богом, визнаємо свої помилки і візьмемо з минулого року досвід життя, який нам допоможе не повторювати наші гріхи, не робити подібні помилки. Весь сенс життя тільки в тому, щоб любити Бога, любити ближнього і щоб все робилося нами в ім’я цієї любові. Коли одного разу спитали мудреця: «Який найбільш важливий час у житті? Яка найбільш значима людина у твоєму житті? Який вчинок важливо здійснити?» І відповідь була такою:
– Найбільш важливий час у житті – це теперішній, тому що минулий втік, і за нього можна лише приносити плоди покаяння; майбутній час ще не настав; найбільш значима людина у твоєму житті та, яка тепер перед тобою, і якій ти можеш зробити добро або зло; найбільш важлива справа та, що в цей час цій людині можеш дати все, що може бути їй дано.
Вступимо в Новий рік з цим почуттям відповідальності і вдохновення; вступимо в цей Новий рік з вірою, що сила Божа в немічі здійснюється: у нашій немічі, як здійснювалася вона у немічі святих, які були твердими тільки силою Божою; будемо вірити, що все нам можливе, коли укріпляє нас Христос Господь. Пам’ятаймо, що неміч наша повинна бути діяльною, а не безвідповідальною, коли ми встаємо після гріхопадіння, беремо свій життєвий хрест та йдемо за Господом дорогою смирення, поста та молитви.
Напередодні Нового року я хочу повторити слова, які були сказані королем Георгом VІ своєму народу: «Спитав я сторожа, який стояв біля дверей Нового року:
– Дай мені світло, щоб я з переконаністю міг вступити безпечно в невідоме.
І він мені сказав:
– Поклади руку твою в руку Божу – це буде для тебе краще, ніж світло, і вірніше відомої дороги.
Вступаючи в Новий рік, не забуваймо за Господа, Який говорить нам: «Без мене не можете робити нічого» (Іп. 15, 5). Завжди і за все необхідно дякувати Богу. Приступаючи до Бога, будемо просити Його благословення. Приступаймо не з молитвою і проханням, а як засуджений на смерть благоразумний розбійник зі словами: «Пом’яни мене Господи, коли прийду у Царство Твоє». Він єдиний може нас спасти, може позбавити нас від вічної смерті, як спас благоразумного розбійника.
Новий рік – це нові можливості. Бог благословляє нас і закликає мати у серці жертовну любов, творити на землі тільки добрі справи миру. Необхідно звершувати цю благородну працю у звичайному житті: між чоловіком і жінкою, між батьками і дітьми, між сусідами і працівниками на роботі. І на цій дорозі з нами завжди буде благословіння і допомога Божа.
Дорогі брати і сестри! Вітаючи Вас усіх з Новим роком, бажаю, щоб кожен з нас у Новому році став «новим творінням у Христі» (2 Кор. 5, 17), щоб кожен з нас у Новому році зміг одягнутися в «нову людину», яка створена « за образом Божим і по подобі Божій» у святості, праведності та істині» (Еф. 4, 24). Новий рік і нове щастя у тому, щоб у новому році ми мали можливість ще раз почути заклик Отця Небесного. Нехай же час, який благословила любов Божа відвести для нашого життя, буде для нас часом оновлення, новим щастям і новою благодаттю небес, новим благословенням, які утверджують нас у справі спасіння.

Прот. Василій ІГНАТ,
м. Іршава