Версія для друку Версія для друку

Відпочинок з присмаком гіркоти

Минула субота напрочуд видалася гарною. Так сталося, що раніше я не мав змоги навідатися до лісу. Вранці, з радістю й надією на добрий відпочинок, я покрокував на околицю села, де різноманітними барвами манили лісові зарослі. Грибний сезон вже закінчився і тому основною метою моєї прогулянки було відпочити, подихати свіжим повітрям, відволіктись від буденних справ. Про те, що наші гори і ліси надзвичайно красиві в будь-яку пору року, безперечна істина, але восени ця краса неперевершена. Дерева і кущі під яскравим сонцем переливаються всіма барвами веселки, спів птахів та інші звуки притаманні лісовій місцевості, немов елей оповивають душу.
Навколо, як по замовленню, нікого і я повільно звичним і уважним поглядом озираю місцевість: кущі, мох, опале листя з тривожним затамуванням подиху сподіваюсь все таки знайти гриби. Першим виявився білий гриб, який уміло замаскувався під ліщиновим кущем. Знаючи, що масовий грибний сезон вже закінчився, я не гребував ні сироїжками, ні шампіньйонами («зонтики») брав все підряд. Особливо радували мене білі гриби, підосиновики та підберезовики, яких на моє щире здивування виявилося чимало.
Та попри всі чудові враження від теплого сонячного дня, від лісової природи, які завжди мене охоплюють, коли вдається «вирватися на природу», ця суботня мандрівка мене вразила ще й зовсім іншим, а саме: нелюдським відношенням до природи, до лісу…
Невже всі ми забули, як наші батьки, діди, пращури відносились до землі , до поля, до ниви, до лісу. Вони їх любили, обожнювали, відносились як до чогось рідного, священного. Невже ми забули, що ліси, поля і ниви збуджують у кожного з нас масу емоційних вражень. Та й всім відомо, що ліс – це чисте повітря, це притулок для диких тварин і птахів, це тепло, це значущий фактор господарювання…
Я тисячу разів задавав собі питання, чому ми перетворили ліс на смітник. Майже на кожному кроці кинуті під ноги пластикові пляшки, різноманітні обгортки від цукерок, сухариків, чіпсів, пакетів тощо. Невже це так важко всі ці предмети, які осучаснили і покращили наш побут такі важкі, що їх не можна принести додому і викинути в контейнер для сміття. На сьогодні в районі є дуже багато підприємств, які закуповують металобрухт , скло, папір, поліетиленову плівку, пластик тощо. Багато небайдужих громадян сортують сміття і здають його в приймальні пункти.
Не стримуючи емоцій, на сторінках газети, я на весь голос закликаю всіх жителів краю: Схаменіться! Це ж наша рідна земля! Давайте залишимо своїм дітям і онукам чисті ліси, гаї, поля і ріки! Давайте наведемо лад у своїй країні, у своєму місті і селі! Всі гуртом ми можемо зробити довкілля чистим!
Перефразувавши слова відомої пісні, я з впевненістю можу сказати:
Люди, люди – це ж бо в наших силах
Землю захистити від сміття.
Ми за чистоту, за мир і спокій,
Після себе дітям лишим чисте довкілля.

Андрій Андрішко.

Ваш отзыв

Ваш коментар