- Нове життя - https://nz-ir.com -

Чисте довкілля починається з кожного

Хочу звернутися до кожного! Прийшовши 16 листопада на акцію по прибиранню території на Ліктянські Млаки біля річки Іршавка, на 11:30, трохи скоріше, я побачив, що марно далі достукуватися до «наших людей»… Ми не можемо об‘єднатися, тому ми і безсильні. Щоб почистити дві криниці, обкласти камінням і прибрати територію біля мосту, хреста, та криниці від сміття, мені вистачило 40 хвилин… Багато? Я б не сказав. Скільки ми тратимо часу, сидячи вдома і дивимося серіали, обговорюємо один одного (плітки села), і взагалі, тратимо свій дорогоцінний час на різні дрібниці. А час спливає, час не повернеш назад. Ми не змогли об’єднатися вчора, значить, нам все одно, як там наші діти будуть зростати в наших селах, як будуть добиратися взимку до школи чи садочка якщо не чиститься дорога. І ніхто не проявить ініціативу сам взяти того нещасного трактора і прочистити дорогу. Якщо ніхто б не прийшов взагалі прибрати біля дороги, чи річки – Ліктянські млаки біля моста, то автодор чи інвестор прийшовши, може сказати: «Так нащо вам та дорога, чи туристичний комплекс на «Ліктянських млаках», якщо у вас територія, яка прилягає до даної центральної дороги, засмічена, в бамперах, «амбрелах», пляшках, ПАМПЕРСИ, пластмаса, пакети і т.д. Що саме страшно – розбиті пляшки, тож ви самі ходите в ліс по гриби і ваші діточки ходять. Хіба Вам дійсно все одно???
А в річці Іршавка, наш «бовч» на Ліктянських млаках, там взагалі побите скло у воді. Приходить літо, йдемо купатися, заходимо в річку акуратно, а там бац, раз і порізали ногу ви чи ваші діти. І ми всі кричимо: «Так нам треба капітальний ремонт дороги Загаття – Підгірне»!
СТОП, якщо нам треба дорогу, і наша влада нас почула, нам сказали: пишіть, якщо будуть затримки в процесі! Дякую всім державним органам влади за те, що нас почули, та підтримали ініціативу, почекаємо до весни, який буде результат! То хоч приберіть свої території, прилеглі біля дороги Загаття – Підгірне! Але, навіть якщо в мене нічого не вийде, я не шкодую за тим, буду знати, що хоч спробував! І якщо когось цікавить, чому я роблю це сам, то скажу зразу, це моя ініціатива, і я маю на то право як і кожен із вас! І я не хочу, щоб хтось мав проблеми із-за мене! Але я не сам, мене підтримав цілий світ, і, дякую Богу за те, що є на все це сили, і дякую моїм батькам за терпіння. Було трохи лячно, що в суботу так ніхто не прийшов на акцію по прибиранню сміття, крім одної людини! Але я звик іти до кінця і тримати своє слово! Я дякую людям за інвентар для впорядкування території та людям, які йдучи по гриби, коли я чистив криницю, які просто допомогли зібрати сміття біля території моста, церкви та криниць!
І дякую людині, яка виділила час і прийшла допомогти позбирати той мусор біля річки та дороги. Звертаюся до населення інших населених пунктів, якщо вам не соромно, що ваша територія біля доріг засмічена, ну, тоді немає про що говорити далі! Заберіть хоч «амбрелу» синю та бампер, тому що бампер скоро не перегниє. А не заберете, то я викину те сміття на центральну дорогу, і тоді, точно приберете за собою, хто насмітив! Наступного дня ми прибрали сміття на нашій території, пішли б і за бампером, але я, як і ви маю свої проблеми та справи!
Будемо шукати через зиму інвесторів і побачимо чи вийде збудувати «Новий Буковель» на Іршавщині!
Тому що ми маємо туристичний потенціал: «Бужора», урочище Багно, Смерековий камінь, урочище Хрести, просто чисті річки і свіже повітря в карпатських лісах, наші краєвиди не гірші як на Алясці! І всіх людей зі всього світу запрошую  – весною-літом до нас на річку Іршавка біля с. Локоть, для відпочинку. Можна взяти з собою палатки та відпочити з ночівлею. Літом – це незабутньо. Рибалка, піти по гриби, красиві місця в наших лісах, де можна зробити класне селфі. І поїхати в село Білки, в невеличкий музей найсильнішої людини планети, Івана Фірцака-Кротон! Зробити селфі біля його пам‘ятника!
Іван Фірцак – це Людина з великої букви, людина, яка зробила великий внесок у розвиток культури і спорту!!
На кінець хочу сказати тільки одну фразу: «З Богом і до кінця».

Владислав ШКІРЯ,
волонтер с. Локоть.