Нещодавно виходець з Білок, відомий і талановитий український співак, народний артист України Степан Гіга відзначив своє 60-річчя. Багато хто пам’ятає, що свого часу він ще школярем прийшов до вокально-інструментального ансамблю «Зелені Карпати». Згодом спів цих артистів, в основному любителів, гримів навіть і за межами України. Без них не обходилося жодне весілля у краї. А біля витоків цього гурту стояли Степан Віщак, Карло Капітан та Володимир Віщак, – на жаль, нині покійний. Із самого початку і до кінця існування про технічне забезпечення «Зелених Карпат» дбав Петро Янтолик. Певний час цей чоловік був навіть бас-гітаристом у складі ансамблю, бо мав за плечима незакінчену сільську музичну школу. Ось у розмові з ним і поринули у славне минуле цього гурту.
Він каже, що дещо згодом приєдналися до них Петро Титичко та Іван Копа. Склад ансамблю пізніше знову кілька разів оновлювався. Вперше вони по-особливому зазвучали на новорічному святі, наприкінці 1973 року. Як зізнається Петро Васильович, репетиції дуже часто проводили й у нього вдома. Бувало, що одну пісню доводилося й тиждень відшліфовувати. Пісні у їх виконанні лунали в будинку культури, на різних комсомольських заходах. У день виборів вони грали неподалік дільниць. Додавали хлопці настрою білківчанам й на День села. На новорічні свята ходили щедрувати в державні установи. Траплялися випадки, коли їх запрошувати виступати на весіллях в інші області України, навіть за кордон, зокрема, Молдову. Співпрацювали з творчим колективом «Кукурудзовод», що діяв при місцевому колгоспі. Цікавим є той факт, що хлопці колись за власні кошти звели надвірну сцену, яка й нині ще знаходиться поруч з сільським будинком культури.
«Зелені Карпати» крок за кроком розширювали власні творчі горизонти. Ставали призерами багатьох обласних конкурсів, зокрема, «Вечорів над Латорицею». Свого часу дали близько 40 концертів, присвячених увіковічненню пам’яті учасників війни в Афганістані. І все це на теренах нашого, а також сусідніх Мукачівського та Свалявського районів.
Хлопці цього гурту завжди гордилися своїм колегою Степаном Гігою. Коли він проходив строкову військову службу в Угорщині, то у філармонії в Будапешті виступав як оперний співак. Повернувшись з лав армії, вступив до Ужгородського музичного училища. Іспити на останніх курсах в цьому закладі склав екстерном, бо запросили його до Києва. Тут був солістом славнозвісного ансамблю «Стожари». Відтак у житті Степана Гіги було ще чимало злетів.
Із здобуттям нашою країною незалежності гурт «Зелені Карпати», на жаль, перестав існувати. Кожен пішов своїм шляхом. І коли вони сьогодні подумки згадують ті часи, то в серці неодмінно оживають улюблені мелодії і пісні. Якщо спитати про цей ансамбль у когось із жителів району, то у відповідь майже стовідсотково можна буде почути: «Боже, що дуже красно грали і співали «Зелені Карпати»».
Помітно було, що Петро Янтолик з романтичною іскоркою в очах згадував ті часи. Окрім того, що певний період був бас-гітаристом, він весь час відповідав за технічне забезпечення згаданого гурту. Ремонтував техніку, самотужки виготовляв підсилювачі, бо тоді їх просто важко було знайти, лагодив інструменти тощо. І нині має справу з технікою, але вже немузичною…
Завершуючи бесіду з Петром Васильовичем, хотілося наспівати слова з твору про Білки Степана Гіги: «Много читавих людей іся земля родила»…
Іван КОПОЛОВЕЦЬ
