Надвечір’я в селі Імстичово найкраще зустрічати навпроти старого монастиря – особливо коли гостем є скромний художник, який народився і виріс в нашому селі, але своє ім’я ствердив вдалині від отчого дому. Це про Петра Гарпаша – якого ми зустріли на Вечірній службі монастирської церкви Святого Архистратига Михаїла, який наразі працює і проживає в місті Львів.
Запрошення творчому земляку відвідати село та познайомитися з історичною святинею, образом «Пресвятої Богородиці», розстріляний у березні 1939 року мадярськими окупантами, зробив голова первинного осередку ветеранів України Михайло Ціцак та завідуюча сільською бібліотекою Оксана Гойда. В такий спеціальний спосіб, в ці осінні вечори, для користі душі й розвитку особистості, в сільській бібліотеці відбулися «Імстичівські вечорниці», де головним гостем був Петро Гарпаш – талановита постать в сучасному малярстві, тонкий лірик–пейзажист. Закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва (нині коледж) та Львівську академію мистецтв. Нині він, як каже сам, взяв собі творче відрядження на малу Батьківщину, поселився в присілку Піньковиці села Білки – …«я хочу бачити свою домівку, гори понад Імстичовом».
– Я, зазвичай, працюю в творчій майстерні, – поділився думками Петро Васильович, – але для того, щоб бути в тонусі, художник має час від часу покидати міську суєту, поринути у первозданний світ природи, бо тільки там можна побачити справжню красу. Тому я і вибрав осінь – різнокольорову, розхристану, розгублену і прекрасну.
Зустріч переросла у щиру і душевну розмову, доповнену співом учасниць сільського церковного хору, надовго запам’ятається всім присутнім. А «Імстичівські вечорниці» будуть мати своє продовження, як і наступні розповіді про творчих людей села.
Наш кор.
