Версія для друку Версія для друку

Її доля – зберігати і примножувати мистецтво

Загаття – одне з найчарівніших сіл на Іршавщині . Розташоване воно на семи горбах. Центральний горб називається «Гута», ще з давніх давен його називали «Майорня». Тут, в центрі села і розміщений сільський клуб, де працює Ірина Іванівна Іванчо.
Невідомо, чи місце народження визначає долю людини – чи то людина, обравши професію, сама будує собі долю. Дитинство і юність Ірини Іванівни минали в мальовничому селі Климовиця в оточенні гір, лісів, полів – щедрої природи, де проживає і сьогодні. Неповторний колорит обрядів, розмаїття пісень – все це отримало вплив на її обрану професію працівника культури.
Народилася І.І. Іванчо 23 лютого 1969 року. Закінчивши Климовицьку восьмирічну школу, вступила вчитися до Ужгородського культурно-освітнього училища, яке закінчила у 1987 році, здобувши кваліфікацію клубного працівника за спеціальністю керівник самодіяльного ансамблю народних інструментів. Свої перші трудові дні випробовувала у сільському клубі села Плоскановиця Мукачівського району. А перші випробування – найважчі. І з певним досвідом роботи у 1989 році продовжила свою творчу діяльність у сільському клубі села Загаття, де, здається, все сприяє, бо ж у рідному краї. Ії професія, як і у багатьох колег, надзвичайно важлива, бо покликана зберігати та примножувати мистецтво краю, виявляти нові таланти. І в умовах сьогодення, коли в суспільстві накопичилося так багато негативу у всіх сферах життя – зростає потреба у всіх проявах діяльності працівника культури.
Одним із завдань роботи сільського клубу села Загаття є саме таким, що і демонструє керівник закладу. При клубі працюють гуртки художньої самодіяльності: вокальний, солістів-вокалістів, драматичний, художнього слова, колектив духовного співу та інші клубні формування.
Кожен, кому пощастило послухати пісні у виконанні вокального ансамблю клубу, яким керує Ірина Іванівна, мав нагоду поринути у пісенний світ наших предків, які залишили у спадок наступному поколінню. Це закарпатські народні пісні «Ой у полі драшка висипана», «Кину кужіль на полицю», «Ой у полі на горбочку», «Каже баба дідови» та інші, записані від старожилів у співпраці зі збирачем фольклору Іваном Хлантою, який бував частим гостем серед аматорів села Загаття. Колектив, маючи духовну тематику, постійний учасник районного фестивалю духовної пісні «Да святиться ім’я Твоє…», колядує на районному фестивалі колядницьких колективів та вертепів «Іршавський бетлегем». Успішну програму вокальний ансамбль представив на ІІ відкритому фестивалі мистецтв імені Адальберта Ерделі у селі Климовиця. Учасники найповажнішого віку Павліна Зуєва, Марія Попович брали участь у районному фестивалі ковальського мистецтва «Гамора» у селі Лисичово. Без вокального ансамблю не обходиться жодне свято у селі. А це талановиті Оксана Гоца, Ганни Андріївна та Дмитрівна Лутак, Світлана Ворона, Марія Карпович, Маргарита Дідик, Ганна Повшик, Наталія Шеколадзе, на допомогу завжди приходить завідувач бібліотекою Оксана Синетар та музичний керівник Марина Совтан.
Приємно констатувати, що на зміну старшим іде творче підростаюче покоління. Це Артур Повшик, Дарина Маргіта, Владислав Роман, Вероніка Миндик, Ростислав Лутак, Світлана Лутак. Творчо обдарована учасниця гуртка художнього слова клубу Іванна Васько стала лауреатом І ступеню районного та обласного фестивалів багатодітних родин, постійно бере участь у районних заходах. Завдячуючи Ірині Іванівні, її професійній діяльності, виявлена талановита учасниця вже стала гордістю села.
Залишаються у пам’яті також вечори-зустрічі, головними героями яких є учасники бойових дій на Сході України, вечір-вогник, присвячений виведенню військ з Афганістану, відзначення дня пам’яті та примирення 9 травня, що проводиться біля пам’ятника воїнам-односельчанам, що загинули у війні з фашизмом 1941-1945 років.
Ірини Іванівна майже 30 років організовує культурно-мистецьке життя у селі. Мало це, чи багато – зовсім неважливо. Головне, що вона щира і відкрита, продовжує привертати до себе учасників художньої самодіяльності, впевнено крокує обраною серцем дорогою творчості, яка завжди несе людям добро, світло і радість. Відрадно те, що вдома має хорошу підтримку від чоловіка Івана і дочок Яни і Олесі, які подарували їй трьох внуків – Іванка, Мар’янку і Віталію. Отак живуть і творять на радість людям.

Оксана Сідор,
провідний методист  Іршавського РБК, голова райкому профспілки працівників культури

Ваш отзыв

Ваш коментар