Версія для друку Версія для друку

Казковий Коломбо Василь Шкіря «засвітився» із «Житієм Зайчика-Контрабандиста»

Вкотре пірнув у дитячий світ
Дитячий світ не знає аналітичності дорослих, їх часом ницості й підступності. Йому притаманна якась невимушеність, непідробна щирість, певний творчий порив, пройнятий наївністю буття, імпульсивна боротьба позитивних і негативних начал. Спілкуватися на мові дітей зовсім не так легко, як підкинути догори 5 копійок та вгадувати: «орел» чи «решка». Читаєш казки українського письменника Василя Шкірі з Іршави і задумуєшся, як йому – людині, котра вже знає круті повороти життя, як то кажуть, і будинок звела, і дерево посадила, і дітей виростила, — вдається так тонко відчувати оцей дитячий світ. І не просто відчувати, а вміло передавати його в казках, вплітаючи цікаві сюжетні лінії та виховні моменти. Можливо, у нього не завжди виходить усе задумане, але, безперечно, письменник на правильному шляху.
Ось буквально днями у видавництві «Карпати» побачила світ чергова книжка Василя Шкірі «Житіє Зайчика-Контрабандиста». Здається, тут автор виступив неперевершеним чаклуном. У цій книзі знайдеш на диво добру Бабу Ягу, яку ще з дитинства пам’ятаємо дуже злою і жорстокою, бо вона забере нас, так лякали нас дорослі, якщо будемо нечемними. Можна порадіти і за успіхи Їжачка у приготуванні незвичайних ліків, які роблять звірів добрими. Та ті ліки закінчились, бо бігла Мишка, хвостиком махнула, і посудина, в якій вони зберігались, розбилась. Ось тут якраз напрочуд чітко простежується певна аналогія із славнозвісною казкою про Курочку Рябу. У якості своєрідного казкового детектива Василь Шкіря спробував себе, пишучи про Зайчика-Контрабандиста. Не забув він в іншому творі і про модний нині сленг.
У цій книжці вміщено 13 казочок, пригодницьку повість-казку та виставу на дві дії. Кожен твір відзначається набором як цікавих тем, так і глибоких проблем. Недарма голова Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України Василь Кузан у передмові до книги називає Василя Шкірю новатором дитячої української літератури, адже він у цікавий спосіб поєднує казкове і реальне.
Лабіринтами думок автора…
Не є таємницею, що у своїх творах Василь Шкіря полюбляє називати героїв відомими закарпатськими іменами. Ми звикли, що їх звуть Іваном, Василем, Петром, Марією, Ганною, Оксаною. Помітно, що у цій книжці активно вживається ім’я Михайло. Так звати Ведмежа у «Блаженство треба шукати не в пристрастях». Таке ж ім’я мають хлопчики у «Годівничці для Синички» та «Гостинцях від Миколая». Михайлом звуть і Ведмедя у казці «Де гроші говорять, там правда мовчить». До речі, кілька разів у книжці в різних творах можна надибати на ім’я собаки Дунчі.
Відчувається, що автор вболіває за долю країни і дуже часто, як і в деяких попередніх книгах, вдається до роздумів на політичну тематику. Звісно, реалізовує все це через героїв. У казці «Як Лисиця мріяла стати царицею звірів» йдеться про вибори. Дуже часто в нас кандидати на різні виборні посади так само, як і Руда, вигадують якісь бутафорні сценарії, як сподобатися виборцю, а нічого доброго не роблять, вдаються до підкупів. У творі «Годівничка для Синички» таксист, котрий підвозив Михайлика, багато говорив про шкідливість депутатської недоторканості, відсутність парламентської коаліції і таке інше. У «Житії Зайчика-Контрабандиста» Заєць мовить про політологів, які бігають з однієї телестудії на іншу, переливаючи з пустого в порожнє.
У новій книжці порушується певною мірою проблема заробітчанства. Скажімо, у казці «Вихід завжди є» гроші, які знайшов Василько, прислав чоловік із заробітків матері, аби зберігала на весілля дітям. У «Годівничці для Синички» батько Михайлика теж працює за кордоном, аби прогодувати сім’ю і вчити дітей. Щойно повернувся з Італії Іван та влаштував сім’ї свято подарунків у казці «Гостинці від Миколая».
Василь Шкіря переконаний, що з корупцією потрібно боротися, а хабарництво теж викорінювати як ганебне явище. У казці з промовистою назвою «Де гроші говорять, там правда мовчить» Лисиця продавала ільницьке вугілля за невиправдано завищеною ціною. Вона взяла на озброєння славнозвісну формулу «Ротердам плюс», вигадану попередньою владою. У «Годівничці для Синички» довелося дати хабар лісівнику, аби закрив очі на заготовлені дрова для опалення будинку старшій жінці, яка проживає сама. У «Житії Зайчика-Контрабандиста» йдеться про те, що тих, котрі незаконно заволодіють заводом, не карають. А в поле зору правоохоронців можуть потрапити ті, котрі вкрали, приміром, качку.
Не можна оминути увагою те, що автор пробує через казку популяризувати спорт і здоровий спосіб життя. До прикладу, у казці «Блаженство треба шукати не в пристрастях» Ведмежа провело футбольні поєдинки, його команда стала чемпіоном. У «Житії Зайчика-Контрабандиста» Кіт Воркіт організовує групу «Здоров’я».
У творах, вміщених у цій книзі, можна надибати певні паралелі з біографією автора. Він народився у Загатті. У цьому населеному пункті проживає Бджілка з «Хто дбає, той і має». У це село прямує до своєї бабусі Михайлик із «Годівнички для Синички». У Загатті знаходиться і Турецька криниця з цілющою водою у виставі «Із ким поведешся, того й наберешся». Як відомо, понад три з половиною десятки років Василь Шкіря працював на різних посадах в Іршавській районній газеті «Нове життя». Безперечно, це позначилося й на творчості. В казках про різні перипетії пише «Лісова газета». У деяких творах герої самі читають районну газету, дізнаються новини з телебачення, беруть участь в ток-шоу та навіть працюють журналістами.
Непокоять Василя Шкірю й знахарки, які, на його думку, обманюють людей. У казці «Чому Вовк схуднув, а Лисиця жирувала» Руда не хотіла працювати і вдала з себе знахарку. Вона наговорила Вовкові різних дурниць про дієту, а сама тим часом спустошувала його холодильник. Подібна ситуація і в творі «Близький сусід краще далекого родича». Жінка-знахарка на прийомі 20 громадянам сказала, що їм потрібно зняти порчу. У Петра видурила гроші за це, а також ще й за начебто заряджену воду. А насправді чоловік змінився через те, що переосмислив певні речі у житті.
Про їхню працю не можна забути
Натхненно над книгою попрацював редактор видавництва «Карпати» Борис Кушнір. Він — душе шанована людина, упорядник чимало книг, багато з яких відзначено дипломами на різного рівня виставках. Свого часу закінчив філологічний факультет УжНУ. Тому й не дивно, що йому відомі барви нашої рідної мови, якими дуже вміло користується. Має вишуканий художній смак, завжди вміє підібрати влучне слово, неабияк розуміється на побудові речень, їх комбінації. А ці знання є дуже важливими для творення та редагування тексту.
Варто відзначити, що проілюструвати книжку казок не кожному митцю дано. Тут потрібне надточне вміння передати на малюнках певну дійсність крізь дитячий погляд. Схоже, у книзі «Житіє Зайчика-Контрабандиста» в Ольги Ладижець це чудово вийшло. Тонко відчувається рука професіонала. Ця напрочуд багатогранна й талановита мисткиня малює від маленької. Любов до такого мистецтва їй прищепив дідусь – письменник Володимир Ладижець, котрий дуже полюбляв малювання. Ольга ілюструє книжки вже роками, тому досвід дається взнаки.
На кордонах творчості – без контрабанди
Отже, вихід у світ книжки «Житіє Зайчика-Контрабандиста» засвідчив, що Василь Шкіря торує свій творчий шлях, не зраджуючи певним традиціям. Насамперед це стосується імен, порушених тем та проблем, рідних країв тощо. У текстах багато прислів’їв та приказок. Однак автор продовжує експериментувати й творить нові комбінації, в яких тісно переплітаються казковість та реальність, вписуються цікаві художні паралелі.

Іван КОПОЛОВЕЦЬ

Ваш отзыв

Ваш коментар