Версія для друку Версія для друку

У ПАЛІТРІ АМАТОРА – ВИСОТИ МАЙСТЕРНОСТІ

Унікальними поєднаннями, на перший погляд здавалося б, несумісних речей, вкотре несподівано дивує нас життя. Математик за освітою, неперевершений інтимний лірик сучасної української поезії Василь Кузан, давно вже дружить із випускником колишнього Тернопільського фінансово-економічного інституту своїм земляком із Кушниці Михайлом Дочинцем. Поверхневий погляд не розкриє глибинної суті єдності цих душ. Алгоритми глибоких внутрішніх поштовхів у обох цих творчих особистостей видають на поверхню далеко непрості і небанальні розлами кори буднів. Василь Васильович давно вже не початкуючий, але досвідчений метр поезії – це ніби одне, словесне крило творчого птаха, що ширяє над вершинами нашої Верховини, а палітра фарб його оперення нібито повільно пливе у легіті , то різко пікетує вниз і спадає то на узлісся, то на узбіччя дороги, якою повільно піднімаються батько і син, то ніби замерзають у осінньому заморозку, а то бурхливим потоком плинуть до просторів долини Боржави. В другому випадку мова про Михайла Дочинця.
Кушничанин. З діда-прадіда верховинець, єством укорінений у історію роду рідного села. А із тих витоків бере початок його аж до затятості палкий патріотизм щирого і переконаного українця, який більше ділом, аніж словами робить справу розбудови своєї держави.
Допоки все це сказано про Михайла Федоровича Дочинця більше як про громадянина, добропорядного мешканця далеко не захланного села в районі, славного чільними вихідцями, чиї імена у перших рядах багатьох різноманітних і провідних сфер життя країни. А от Михайло Федорович до свого 55-ліття зумів здивувати широку громадськість як свого земляцтва, так і чимало знайомих на Іршавщині, відкриттям персональної виставки.
Для близького кола знайомих, колег і друзів це вже далеко не було аж такою таємницею, що Михайло у вільну від бізнесу та від пасіки часину шукає ентузіастів, аби спільно вибратися на мальовничу царину, знайти припалий до серця закуток природи. Михайло Дочинець, як і кожен істинний верховинець, неймовірно спраглий до життя. Це відчувається у багатьох його полотнах, ніде правди діти, не завжди досконалих у класичних мистецьких параметрах, зате вірних його (мистецтва) основах – бути вірному життю.
На виставці багато говорилося, на жаль, більше про те, чого і ми не зуміли уникнути, – зовнішнім атрибутам його творчої лабораторії: спілкуванню із колегами-митцями, буденним перипетіям, сімейному фактору, а от до системного аналізу, щоб зійшовся дебет з кредитом душі, – це вже на освітній абетці Михайла Федоровича.
Не будемо згадувати всі його таланти, але водночас варто відзначити одне, вони багато в чому розвиваються, завдячуючи його надзвичайно вираженому почуттю жадібності до знання. Він – один із найбільш активних членів народного об’єднання художників та майстрів народної творчості «Колорит Боржави». Як наголошували колеги аматора пензля, мабуть, важко пригадати такий їх пленер, у якому б Михайло Дочинець не брав участі. По-особливому плідним був для верховинського митця період із 2010 до 2014-ий рік. Без точного обліку, але із кількох десятків робіт, представлених на суд друзів і колег, значна їх частина припадає саме на цей час. Вони і видаються більш вдалими у виконанні.
Хоча як водиться зазвичай у подібних ситуаціях, заслужено говорили про переваги, досягнення, здобуті висоти у майстерності аматора пензля.
На відкритті виставки говорили по-різному: хтось коротко, хто-небудь – розлого і широко, дехто – колоритно і водночас компліментарно, але чи не найбільш емоційним було слово від Тетяни Кузан. Отож, і ми завершимо тему побажаннями здійснення висловлених нею та всіма іншими здравиць, тим більше, що виставка Михайла Дочинця відкривалася другого дня після 55-ліття художника.

Михайло БОРЖАВСЬКИЙ.

Ваш отзыв

Ваш коментар