Версія для друку Версія для друку

Жителі Арданова свято шанують пам’ять тих, хто загинув у автокатастрофі

День 22 вересня 1983 року болем вкарбувався в пам’ять жителів нашого району. В цей день у автокатастрофі в селі Залужжя Мукачівського району загинуло 29 людей. Найбільше пішло з життя жителів Арданова – 13 чоловік. Із Горбка – 7, з Дунковиці – 6, з Доробратова – 2 і один з Мукачева.
Наша розмова з мешканцем села Арданова Іваном Івановичем Лендєлом.
– Іване Івановичу! Щороку, 22 вересня, біля Пам’ятного знаку в с. Залужжя проводиться екуменічна панахида за душами загиблих. За світлий спогад про них моляться священики православних і греко-католицьких громад.
– Ця трагедія назавжди вкарбувалася в пам’ять жителів не тільки нашого села. Біля Пам’ятного знаку ніколи не в’януть квіти. Тут зупиняються не лише жителі населених пунктів нашого району, а й усі, хто проїжджає автотрасою Іршава – Мукачево. Люди не просто запалять свічку, покладуть живі квіти чи лампадку, а й помоляться за тих, хто в нестерпних муках пішов з життя.
– Ця трагічна подія сталася 36 років тому…
– Але забути про неї не можна. Жителі нашого села поверталися додому вечірнім рейсом автобуса «Мукачево – Арданово». Серед пасажирів були учні професійно-технічних училищ, працівники Мукачівської трикотажної фабрики, а також жителі сусідніх сіл Доробратова, Дунковиці і Горбка. Із вантажівки прямо на дорогу випала цистерна, з якої вилився лак. Буквально за лічені секунди автобус опинився у полоні полум’я. У вогняну пастку потрапили 38 людей, серед яких був і трирічний хлопчик – наймолодша жертва трагедії. 4 пасажирам вдалося вискочити неушкодженими – вони отримали тільки психологічні травми. Одинадцять не могли вибратись з автобуса, згорівши живцем, 23 були доставлені в лікарні. 18 із них протягом 10 днів померли.
– Звісно, за радянських часів про це мовчали. Про трагедію світ дізнався із радіо «Голос Америки». Уже за роки незалежності була оприлюднена інформація, що проведене слідство встановило, що цистерна належним чином не була закріплена в кузові, з металічним днище. Хоча швидкість вантажівки не була перевищена, однак на повороті ці кріплення обірвалося і саморобна ємкість, яка герметично не закривалась, зсунулась, виламавши борт, впала на дорогу і лак став просто виливатись… Водій автомашини і товарознавець вискочили на дорогу і почали подавати сигнал, щоб транспорт який рухався, зупинявся.
– Так. В цей час їхав автобус з людьми, водій трохи пригальмував, однак побачивши, що проїзна частина практично вільна, він виїхав на розлитий лак. А лак, як розчинна речовина, пом’якшив бітумне дорожнє полотно до такої степені, що колеса автобуса почали пробуксовувати. Водій, звісно натиснув на газ, намагаючись швидко проїхати, але від вихлопної труби лак і пари лака вибухнули і суцільним полум’ям обхопили автобус. Розповідають, що водій встиг відкрити передні і задні двері і вискочити з кабіни. Пасжири вискакували в полум’я і бігли хто куди… Обгорілі падали… Одинадцять вибратись не змогли і згоріли в автобусі. Перші потерпілі були доставлені у Доробратівську дільничну лікарню. Всього було доставлено в цей медичний заклад десять осіб. Інших було евакуйовано в Мукачівську центральну районну лікарню. Постраждалим надавали кваліфіковану медичну допомогу. Та не всім судилося вижити…
– Іване Івановичу! Що б Ви порадили молодим водіям?
– Сідаючи за кермо, треба зважити все до найменших дрібниць. І техніка повинна бути справна, і водій повинен мати відмінне здоров’я, і треба бути дуже пильним на дорозі. Як то кажуть, береженого і Бог береже! Пам’ятний знак у Залужжі завжди нагадуватиме нам про це.

Розмову записала Іванна БОЇШКО,
студентка факультету журналістики
Української академії друкарства.

Ваш отзыв

Ваш коментар