Цю світлину зроблено на висоті майже 300 метрів над рівнем моря.
За спиною фотографа залишилися виробничі об’єкти Сілецького кар’єру, де розроблялися залежі андезиту.
А перед взором мліє осіння Боржавська долина, яку на обрії вінчає крисина Чорної гори над Виноградовом. Цього міста не видно оком, воно лише вгадується у темно-сірих штрихах попід горою.
Влітку ця, колись зелена долина сліпила дзеркалом плівок тисяч теплиць, які, подейкують, видно навіть із космічної висоти.
Наші земляки за останні кілька десятиліть змінили краєвид. Це їм, слава Богу, на хосен, головне, аби ми змогли зберегти неушкодженою землю-годувальницю, яка так срібно «сміється» понад Боржавою та Іршавкою.
Михайло СІЛЬСЬКИЙ.
