Версія для друку Версія для друку

Таке довголіття: дар чи прокляття, як ставитися до подібного подарунку долі

Недавно в маленькому селі Луково на Іршавщині Петру Івановичу Ляху виповнилося 95 років. Днями побувала в нього зі сподіванням дізнатися, як саме йому вдається триматися в тонусі у статечні роки, та поділитися з нами мудрістю. Дідусь не любить особливо розповідати про себе, більше прагне відкрити очі людям, які не вірять  в Бога. Бо саме Господь  дає нам головне.  Твердить, що його життя почнеться тільки після смерті. На запитання як йому вдалося прожити стільки років він відповів: «Скільки Бог дасть стільки буду жити, адже на все воля Божа».
Петро Іванович народився в небагатій родині простих робітників.
Мав одного брата, та сестричку Оленку, яка померла коли їй було всього один рік. Батька маленький Петрусь майже не знав, той також помер коли хлопчикові було три роки. Сім‘я виживала як могла.
Закінчив він вісім класів, хоча говорить, що особливого навчання тоді не було, вчителі не прагнули дати знання дітям. Більшість дітей забирали, щоб ті допомагали по господарству. Ким тільки не трудився Петро Лях у молодості. Спочатку в колгоспі, потім – писав ікони та розписував хрести.  Тривало  це, втім, недовго. Тому, що в ті часи, це було незаконно і він подібні заняття покинув. Згодом – працював на пилорамі, виготовляв постоли. Та де б не трудився, у своїй роботі старався нікого не скривдити,  як тільки міг, ставився чесно до всіх. 
Одружився коли йому було 24 роки, з Єлизаветою Андріївною, прожили разом  у шлюбі 40 років та і тут спіткало горе – вона  померла  від раку шлунка. 
Мали двох дітей, синочків – Івана і Василя. Обидва стали священиками. Сини в інших селах служать, а Петро Іванович залишився один. При цьому гордий за те, що має 8 онуків та 30 правнуків. Він бажає всім жити чесно і мирно та не ворогувати, тому що все минає, а гріх залишається назавжди.
Зовсім не важливо скільки вам років, якщо у вашому серці живе незламна жага до життя та любов до Бога, ви здатні на великі справи, які згодом будуть нагороджені Царством Небесним.
І пам’ятайте, що довголіття потрібно сприймати як подарунок із небес.

Іванна БОЇШКО,
студентка факультету журналістики Української академії друкарства.

Ваш отзыв

Ваш коментар