Версія для друку Версія для друку

Михайло ЛАЗОРИК: «У медицині важливо враховувати все до дрібниць»

Що важливіше: наука чи практика? Мабуть, на цю тему доведеться дуже довго дискутувати. Це все одно, що говорити: першою була курка чи яйце? Але що б там не казали, а наука все-таки у нашому житті відіграє відчутну роль. До тих, хто присвятив життя цій сфері діяльності, належить й заслужений винахідник України Михайло Іванович Лазорик з Сільця. Нині він має 211 різних патентів на винаходи, 17 ліцензій на їх впровадження в практику у медичній сфері. Такого успіху поки не досяг ще жоден виходець з нашого району. Тому й не дивно, що редакція газети нагородила його своєрідним дипломом рекордів «Нового життя». Цей проект було започатковано дещо раніше з ініціативи головного редактора «районки» Михайла Ісака.
Шлях у науку
М.І. Лазорик народився у Сільці. Навчався у місцевій школі. Після цього закінчив Іршавську СШ із золотою медаллю. Ще з дитинства йому подобалося вишукувати щось нове, аналізувати різні нюанси, пов’язані зі здоров’ям людини. Оце бажання «покопатися» в подібних речах і привело його на медичний факультет тоді ще УжДУ. Згодом закінчив аспірантуру, захистив дисертацію та став кандидатом наук. Кандидатська дисертація була виконана під керівництвом доктора медичних наук, професора Івана Олександровича Мельника. Але все-таки його не полишала мрія робити власні відкриття. Тому для початку вирішив здобути в цьому напрямку міцні знання і вступив до Центрального інституту підвищення кваліфікації спеціалістів із патентної роботи в Москві.
Був настільки одержимий патентознавством, що, працюючи на кафедрі факультетської терапії УжНУ, розробив спеціальний курс навчання для студентів-медиків. Кілька років добивався, щоб дали дозвіл читати лекції з цього курсу і виділили години. Зрештою, це вдалося зробити лише тоді, коли деканом медичного факультету був А.В. Обливач, котрий з розумінням поставився до започаткування згаданої справи.
Був у біографії нашого знаного земляка цікавий факт, який вплинув на його подальшу наукову діяльність. Ще на початку кар’єри він займався певними експериментами на собаках. Якщо точніше, то йдеться про дослідження крові під час травматичного шоку у цих тварин. Ці досліди вилилися потім в окреме наукове обґрунтування, однак прізвище Михайла Івановича у тій роботі не значилося, хоч і зробив вагомий внесок. Це дещо зачепило, тому відтоді дав собі слово: якщо хтось йому в той чи інший спосіб допомагатиме, обов’язково його записуватиме в співавтори або певною мірою згадуватиме.
До слова, за радянських часів патенти видавали в Москві. Якось М.І. Лазорик подав туди наукову роботу на отримання патенту. Звісно, вписав реальних авторів. Та це дещо обурило науковий бомонд у столиці нашого північного сусіда. Мовляв, що собі дозволяєте, навіщо безпідставні амбіції? Довелося своє прізвище викреслити. Але потім, коли в Україні визнавали винаходи нашого земляка, то вже вписали його авторство.
«Точні результати аналізів крові можна отримати тільки з врахуванням  величин системи СІ»
Коли йдемо на огляд до лікарів, то зазвичай нас відправляють здати аналізи крові. Науковець стверджує, що венозна й капілярна кров мають різні кількісні та функціональні властивості. Це спостерігається як до лікування, так і під час нього. Тому при встановленні діагнозу хворого, а також його нормального швидкого одужання необхідно враховувати показники обох її видів.
Михайло Лазорик дослідив ще одну цікаву річ. Як відомо, лейкоцити, що містяться в крові, захищають тіло від проникнення хвороботворних організмів. Якщо ти аналізуєш один лейкоцит, то він має одні характеристики, коли ж, до прикладу, 100 – дані зовсім інші. На думку науковця, це свідчить лише про одне: «Точні результати аналізів крові можна отримати тільки з врахуванням величин системи СІ».
Молитва та миро мають чудодійний  вплив на організм людини
Буває, що ми опиняємося у безвихідній ситуації, а то й на межі між життям і смертю. Здається, вже все можливе й неможливе спробували, а бажаного результату так і нема. Тоді починаємо щиросердечно просити Бога про допомогу і покладаємо на нього великі надії. І радості немає меж, коли він чує наші молитви, і стається диво…
Михайло Іванович Лазорик є глибоко віруючою людиною. Його як науковця зацікавило обґрунтування впливу молитви та мира на організм людини. Для цього він знайшов охочих взяти участь в експерименті. Лікар брав у них капілярну та венозну кров для аналізів до молитви і після неї. З’ясувалося, що характеристики крові у піддослідних після молитви були якісно кращими, ніж до того. Це означає, що молитва має лікувальний ефект.
До речі, нам доводилося чути про біополе людини. В когось воно сильніше, а в декого слабкіше. М.І. Лазорик за своє життя стикався з різними людьми. Були серед них і такі, що мали дар бачити і прочитувати це біополе. Щоб пересвідчитися в цьому, він встановлював діагноз хворому звичним для нас методом. А та обдарована людина згодом називала аналогічні проблеми зі здоров’ям у пацієнта без будь-якого медичного дослідження. Потім вони разом аналізували й описали позитивний вплив молитви на біополе людини.
Якось зацікавився науковець і миром. Здав його на аналіз у спеціальну установу. Звідти дали такий висновок, що це звичайна масляна рідина без будь-яких особливостей. Однак наш земляк із подібним формулюванням не змирився і почав власні дослідження. Протягом різного часу спостерігав у лабораторії за поведінкою цієї рідини. Здивувало, що ніякі мікроби там не утворювалися. Тоді вирішив піти дещо зворотнім шляхом. У спеціальному середовищі сіяв бактерії. Потім місцями накрапав миро. Де воно було, там мікроби не розвивалися. Це наштовхнуло на думку, що миро діє як антибіотик.
«У медицині  важливо враховувати все до дрібниць»
Михайло Лазорик вважає, що лікар ніколи не має поверхово оглядати пацієнта. Каже: «У медицині важливо враховувати все до дрібниць». Якось він співпрацював із колишнім студентом, котрий займався рефлексотерапією, тобто голковколюванням з лікувальною метою. Досліджував, як після кожного сеансу цієї процедури змінюється стан пацієнта. До уваги бралася поведінка лейкоцитів та здатність організму до фагоцитозу, тобто до боротьби з мікробами. Після одного з сеансів різко знижувалися в кілька разів величини цих показників, через що пацієнт міг відчувати навіть сильну слабкість, у нього виникало бажання припинити лікування. А лише потім, через кілька сеансів, відбувалося значне покращення його стану. Таким чином, науковець довів наявність так званого акупунктурного лабораторного кризу.
У своїй лікарській практиці доводилося йому стикатися із пацієнтами, які мали захворювання щитовидної залози. Тут теж помітив певні закономірності і взаємозв’язки. Щоб встановити достовірний діагноз щодо цього органу, необхідно враховувати біологічний годинник людини. До прикладу, якщо брати до уваги аналізи, здані зранку, то слід врахувати й те, що в цей час починає активно працювати кишково-шлунковий тракт. Що стосується подібних аналізів в обід, то варто мати на увазі, що в цю пору більше активізується серце.
***
Варто відзначити той факт, що Михайло Лазорик співпрацює зі студентами, 31 з яких разом з ним має 37 патентів. За його словами, робота над патентами не впливає ні на зарплату, ні приносить інших дивідендів. Він просто отримує від цього моральне задоволення. Каже, що зробити такий вагомий внесок у розвиток згаданого напрямку науки – далеко ненайгірший варіант для сільського хлопця.

Іван КОПОЛОВЕЦЬ

Ваш отзыв

Ваш коментар