Версія для друку Версія для друку

Іван Віраг: «Мотоспорт став для мене способом життя»

 

Стільки нагород, як у Івана Вірага з Іршави, я ще не бачив ні в кого. Десятки медалей, грамот, дипломів, подяк… І кожної удостоївся заслужено. Ще в шостому класі батьки купили йому мотоцикл «Верховина – 3». Палким прихильником їзди на «сталевому коні» був його батько. Він чи не один з перших у Горбку придбав цей вид транспорту. Спонукало його до швидкої їзди те, що село знаходиться майже на «відшибі» від районного центру. Не хотілося дочікувати автобуса, а чим скоріше добратися до Іршави чи Мукачева Та і з транспортом у ті роки було сутужно.

SONY DSC

У Горбку жили недовго.Незабаром сім’я переїхала до райцентру. Тут ще більше захопився мотоциклетним спортом. Записався в ДТСАФ – добровільне товариство сприяння армії і флоту. Тут діяв мотогурток. Його керівником був досвідчений мотогонщик Юрій Андрела. Іван Віраг познайомився з хлопцями, які там займалися. Відтак коло любителів цього виду спорту збільшилося. Це зобов’язувало його ще більше прикипіти до мотоцикла, знатися з ним на «ти».
А тим часом батьки, побачивши потяг сина до «сталевого коня», купили йому нового мотоцикла, більш удосконаленого – «Верховину-5». Це додало снаги Іванові, і він вирішив пов’язати своє життя з мотоспортом.Хоча, скажемо відверто, у батьків були й побоювання.Мотоспрот – травматичний вид спорту, якоюсь мірою небезпечний. На тренуванні або змаганнях не обходиться без травм. Можна отримати пошкодження.
Начальник автошколи Іван Гереші всіляко заохочував своїх вихованців. Не було проблем із бензином і запчастинами. Полігоном у них була місцевість між Бродом та Іршавою. Тут проходили перші змагання з мотокросу.
– У хлопця неабиякий потяг до техніки, – не раз казав батькам Іван Михайлович. – Буде з нього справжній кросмен. Треба тільки дати йому можливість сповна займатися цим видом спорту.За ним – велике майбутнє.
Казав як у воду дивився.Слова І.М.Гереші стали пророчими.Мотоспорт і справді став для нього способом життя. Перший успіх прийшов, коли потрапив у десятку кращих спортсменів району. Це було ще у юному віці. Потім Іван Віраг вписав своє ім’я в п’ятірку кращих спортсменів Іршавщини. І так сходинка за сходинкою.
Треба дати належне і дружині Оксані. Вона ніколи не була на заваді чоловіку, аби той не займався цим видом спорту. Навпаки – всіляко підтримує його. До того ж, стежкою батька пішов і син – Владислав, який уже неодноразово виборював призові місця на обласних і всеукраїнських змаганнях і став кандидатом у майстри спорту.
Життя склалося так, що він змушений був піти на заробітки за межі Украни. І лише коли у 2008 році повернувся, знову взявся за улюблений вид спорту. Почав брати активну участь у районних, обласних і республіканських змаганнях. Через два роки виборов друге місце у змаганнях на кубок України. Тоді в нього і виникла ідея створити в Іршаві мотоклуб.
– Почав із підбору хлопців у команду – любителів адреналіну, – розповідає Іван Віраг. – Скажу відразу: непроста це затія. Одне діло проїхатися на мотоциклі з вітерцем, інша справа – готуватися до серйозних поєдинків. Доводилося витрачати на це надто багато коштів і часу. Були серед хлопців і такі, що не витримували такого навантаження і «сходили» з дистанції. Залишалися тільки ті, які переборювали труднощі, упевнено йшли до поставленої перед собою мети. Саме завдяки ентузіастам іршавський мотоклуб упевнено долає сходинку за сходинкою. Неодноразово повертався із змагань призером. А в 2013 році Івана Вірага вже було визнано серед кращих мотокроссменів Закарпаття.
Таке визнання заслужити не просто. Майже до подробиць пам’ятає змагання, які проходили в Києві, Львові, Рогатині, Чернівцях, Івано-Франківську, Ковелі, Хусті, Берегові, Ужгороді, Великому Березному, Виноградові, Тячеві, Мукачеві, Сваляві. Його кросовий мотоцикл «Хонда», японського виробництва, упевнено долає висоту за висотою. Іван уже добре опанував агрегат цієї моделі. Він міцний і зручний у керуванні, йому дуже подобається.
Трасу для проведення змагань мотокросмени готують самі. Бо, на їх думку, ніхто краще, ніж вони, не зробить.
Іван Віраг каже, що нині у мотоспорті непроста ситуація. В Україні немає великих професійних команд.Спортсменів ніхто фактично не утримує. Доводиться шукати спонсорів. Постійно підтримує команду голова міськради Степан Бобик. Серед тих, хто фінансово сприяє іршавському мотоклубу, також називає Віктора Товстого. Він не тільки морально і матеріально заохочує команду, а недавно й сам сів за кермо. Члени клубу обрали його заступником голови Іршавського мотоклубу. Серед прихильників команди він називає братів Станків – Петра та Михайла та підприємця Івана Кізляка.
Втім, на думку Івана Вірага, Степан Степанович чимало зробив для того, щоб в Іршаві була своя мототраса, яка вважається однією з кращих у області з цього приводу доводилося неодноразово їхати до голови облдержадміністрації Геннадія Москаля. Мотивація проста: траса в районі конче потрібна, бо спортсмени не мають можливості, де займатися. І спільними зусиллями добилися свого. Довжина траси 1700 метрів і знаходиться вона на Лозянському березі. До її впорядкування залучається і техніка, і самі ж кросмени беруться за роботу. Вони постійно слідкують за тим, щоб був порядок.Трамплін відповідає усім вимогам. Кожен спортсмен залишається задоволеним від участі у змаганнях.
Відрадно зазначити і те, що мотоциклетний спорт – один із найвидовищніших технічних видів спорту. Щоразу під час проведення турніру Лозянський берег збирає понад 5 тисяч уболівальників. Подивитися на виступи мотокросменів збираються не тільки жителі населених пунктів нашого району, а й сусідніх – Мукачівського, Хустського, Виноградівського і Свалявського.
Коли пішла мова про плани на майбутнє, Іван Віраг упевнено сказав:
– Продовжувати наполегливо займатися спортом. Мої перші помічники, на яких завжди можна покластися, члени клубу, насамперед син Владислав, його друзі Анатолій Коцюба, Станіслав Мейсарош, Василь Мошкола, Юрій Данканич та Віталій Мошкола. Вони – одна команда. Як то кажуть – один за всіх, а всі – за одного. На кожного можна сповна покластися. Бо робимо одну справу. Останнім часом постійно повертаємося призерами змагань. А це багато про що говорить.
… Якщо із Лозянського берега доноситься гул мотоциклів, то це тренуються члени клубу. А значить – попереду нові змагання. І обов’язково хтось із наших хлопців повернеться звідти або переможцем, або призером. Бо до цього вони докладають усіх зусиль. І веде їх до нових перемог Іван Віраг. Хороший наставник молоді і діючий тренер.

Василь ШКІРЯ

Ваш отзыв

Ваш коментар