Версія для друку Версія для друку

Довге: від центру округу, робітничого селища – до центру Довжанської об’єднананої громади

За часів Австро-Угорщини, села Приборжавське, Довге, Кушниця, Бронька, Суха, Лисичово (в теперішньому Іршавському районі), Керецькі та Березники (зараз Свалявський р- н.) входили в Мараморошський комітат. А с. Довге було центром округу. На гербі с. Довге зображено укріплену будівлю з трьома вежами (турнями) – це укріплена оборонна споруда – довжанське помістя графів Телекі.
Саме ці села в межах Етнографічної групи прослідковуються локально-територіальні групи Мараморошських боржавських долинян.
А інші села Іршавського району входили до Бережського комітату.
За часів Чехословацької республіки в Підкарпатській Руси комітати зникли і утворилися райони, які проіснували як і в радянські часи, так і дотепер.
Коротко фрагментами згадаємо основні віхи в історії с. Довге.
Про те, що в часи князя Федора Корятовича (1393 -1414 р.) проходив процес заселення окремих частин Березького комітату, свідчить одна з грамот, в якій йдеться про скаргу Довгаїв (від яких походить назва с. Довге) про те, що Федір Корятович незаконно відібрав від них кенезейство, тобто право заселення сіл Керецькі і Кушниця.
Федір Корятович – управитель Мукачівського замку прибуває 1393 р. в Угорщину:
К концу 14-го ст. земледелец Богдан Долгай, котрого маєтки были Бронька, Керецьки, Кушниця, Задня, Довгоє, Лисичево, а кроме сего от сродника свого Федора Корятовича даром достал еще села Макарія, Шаркань и другі в Бережской жупі. За неверность і предательство был осужден и конфиксованы всіх маєтков, что переведено 1418 р., як то свідчать документи зоставні.
В 1463 р. село одержав Амбруш Довгай. Село адміністративно підпорядковувалось спочатку Березькій, а з 1454 р. Мараморошській жупі.
Внаслідок миру, укладеного в 1568 р. між султаном Селімом та імператором Австрії Максиміліаном, Мараморощина перейшла під юрисдикцію Трансільванських князів. Мараморощина підпорядковується православній єпархії Альба – Юлія.
В 1687 р. Австрія відвоювала у турків Угорщину і Трансільванію.
Після поразки повстання Ференца Ракоці, предки якого були трансільванськими князями, за участь у визвольній війні Георгія Довгая у 1708 р., його маєтки були конфісковані державою.
Пізніше Довге переходить у власність Ласло Телекі, який брав активну участь у розгромі повстанських військ і дістав від австрійського імператора великі наділи земель, основні маєтки якого розміщувалися в Трансільванії. У 1714 р. Ласло Телекі помирає і спадок переймає його 4-річний племінник Ласло ІІ, який, досягши повноліття у 1730 р., одружився і жив у маєтку Горнешть за 15 км. від м. Тигру- Муреш, Трансільванія. Один із спадкоємців граф Йожеф Телекі народився в м. Хуст у 1738 р. Знайомий з Руссо і Вольтером. Зустрічався з М. Терезією. Був Фонішпаном* (замісник) комітатів Бекеш та Угоча, у 1791 р. був президентом синоду реформаторської церкви, у 1795 р. – хранителем святої корони в м. Будапешт.
У Йозефа було 2 сини – Ласло Телекі помер у 1821 р. та Йосиф Телекі.
У 1870 р. землями довжанського замку володіли два брати – графи Телекі Домонкаш та Телекі Шандор.
Тож для відновлення економіки краю, а значить, і збільшення податків, з Австрії та інших районів імперії в Довжанську домінію були переселені ремісники, майстри. Прибували вони і в маєтки Телекі приблизно у 60 – х рр., XVIII ст., а також після війни Наполеона.
У с. Довгому розпочав активну діяльність відомий представник культури, письменник, церковний діяч Василь Довгович (1783-1849), який проживав у с. Довге у 1811- 1824 роках.У 1831 р. він став членом-кореспондентом Угорської академії наук і першим серед титулованих осіб закарпатського походження в Австро-Угорській монархії.
Також із сучасників найбільш іменитий член-кореспондент національної академії наук, доктор філологічних наук, професор Василь Васильович Німчук. Він неодноразовий директор Інституту української мови НАН України, засновник журналу «Українська мова» і Товариства шанувальників і захисників говорів української мови.
Радянська доба
Однак найбільші економічні і культурні досягнення с. Довге відбулися за часів СРСР. Довге славилось не лише відомим в області й за межами України ансамблем пісні і танцю «Боржава» під керівництвом М. Машкіна та футбольною командою, які спонсорував Довжанський лісокомбінат, а й своїм соціальним будівництвом.
Десь у 70-х роках 20 ст.центр Довгого почав потужно забудовуватись типовими спорудами: з’явилися двоповерховий готельний комплекс та будинок побуту, добудова до середньої школи. Ці будівлі зосередились у центрі с. Довге і виступають активними компонентами в формуванні центру.
У той же час для туристів і гостей с. Довге до 1970-х р. – образ селища формувала його історична частина з православними римо-католицькою та греко-католицькою церковними спорудами. Цілий парад культових споруд у центрі селища на відстані близько 100 м. одна від одної. На північний схід від православної церкви розмістився комплекс споруд, пам’ятник оборонної архітектури – палац графа Телекі, де зараз розміщується тубдиспансер. І хоч р. Боржава не протікає через центр с. Довге, однак селище завдяки своїм історичним і культовим спорудам має певний шарм і своєрідність.
На розвилці доріг з поворотом у с. Липецьку Поляну, у скверику, на початку 20 ст. був встановлений пам’ятник куруцам – учасникам національно-визвольної боротьби угорського народу, пізніше, в 70-х р. у східній частині скверу встановили пам’ятник односельчанам воїнам-добровольцям. А наприкінці 20 ст. між ними встановили і памятник – Богородиці.
У 80-х роках 20 ст. в Закарпатській області було визначено 24 села (крім с. Білки яке проектувалось, як експериментально показове), які комплексно забудовувались. Це були кущові центри розселення, до них відноситься і с. Довге . В них розміщалось правління колгоспів чи радгоспів та повний набір об’єктів соцкультпобуту для обслуговування населення.Крім них в області існували робітничі селища та райцентри, що відповідали вищеназваним критеріям, для майбутнього утворення центрів ОТГ.

Початок. – Закінчення у наступному номері газети
Василь Гецко,
архітектор.

Ваш отзыв

Ваш коментар