Версія для друку Версія для друку

Соняхи пам’яті героїв

Цього тижня минуло рівно п’ять років відколи російські війська відкрито вдерлися на територію України і разом зі своїми найманцями розстріляли угрупування Збройних Сил України, яке виходило із оточення із стратегічно важливого залізничного вузла в Іловайську. За офіційними даними військової прокуратури там тоді загинуло 366 бійців, 429 отримали поранення, 300 потрапили в полон.
23 серпня 2019 року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ №621\2019 «Про День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України».
Напередодні цього пам’ятного дня в Києві до Алеї пам’яті ветерани АТО, волонтери і рідні та близькі полеглих героїв поклали 400 соняхів, що символізують соняшникове поле, де загинули герої іловайської трагедії.
Серед тисяч полеглих за п’ять років війни є і четверо наших земляків.

Данільченко
Олександр Опанасович

Данільченко Олександр Опанасович народився 4 квітня 1960 року в селі Миколаївка Костянтинівського району Донецької області.
В тому ж селі закінчив восьмирічну школу. Продовжив навчання в СПТУ №77 м. Часов-Яр Донецької області, де здобув спеціальність електрослюсаря. По закінченню навчання працював по спеціальності в Часов-Ярському комбінаті вогнетривких руд.
З 1978 – 1980 р. р. проходив військову службу в Дніпропетровській області Новомосковського району, смт. Черкаський. Брав участь в бойових діях в Ефіопії.
В 1981 році одружився. Разом з дружиною виховали трьох дітей. З 1982 року проживав у Закарпатській області Іршавського району с. Ільниця. Працював шахтарем в Ільницькій шахті ‘’Ільницька 33’’. Після закриття шахти трудився на багатьох підприємствах Іршавського району.
Останні роки працював в Ільницькому спортивно – гуманітарному ліцеї, звідки й пішов добровольцем на фронт. Брав участь у бойових діях на території Донецької області з 21.08.2014 року в складі 93-ї механізованої бригади ППВ 2830 в/ч 1302; 1- й батальйон, 3- тя рота, 2-й окремий взвод – гранатометник.
Загинув Данільченко О. О. – 18.01.2015 року під час виконання бойового завдання.
Рішенням сесії Ільницької сільської ради йому присвоєно звання ,,Почесний громадянин села”
Указом Президента України №37-2016 ,,Про відзначення державними нагородами” за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Данільченко О.О. нагороджений орденом ,,За мужність” III ступеня (посмертно).

Соколачко
Юрій Іванович

Соколачко Юрій Іванович народився 29 червня 1971р. у с. Ластовки Республіки Білорусь, в робітничій сім’ї. Мама Соколачко Марта працювала телеграфістом у відділенні поштового зв’язку м. Іршава, тато Соколачко Іван – будівельником в абразивному заводі.
У 1978 році Юрій пішов у перший клас Ластовецької ЗОШ с. Ластовки. Там він провчився всього два роки.
Оскільки в 1980 році сім’я змінила місце проживання, переїхавши з Білорусії в с. Лоза Іршавського району Закарпатської області, Соколачко Юрій продовжив навчання в Лозянській ЗОШ І-ІІ ступенів, яку закінчив в 1985 році .
Після закінчення школи навчався в професійно-технічному училищі с.Білки. В 1989 році був призваний до лав Радянської армії. Військову службу проходив протягом двох років в м. Харків.
В 2014 році, під час другої хвилі мобілізації, призваний до лав Збройних Сил України. Спочатку його зарахували добровольцем 79-ї аеромобільної бригади. В подальшому військову службу проходив в складі 128-ї гірсько-піхотної бригади (м.Мукачево) в зоні антитерористичної операції на сході України – коректувальником артилерії.
26 вересня 2014 року, під час виконання службових обов’язків по охороні Донецького аеропорту, Соколачко Юрій загинув. БТР, в якому він знаходився, потрапив під танковий обстріл. На жаль, один постріл виявився влучним, і весь екіпаж бойової машини загинув.
За час проходження військової служби Соколачко Юрій Іванович зарекомендував себе з позитивної сторони, користувався повагою у військовому колективі.
Похований в с.Лоза Іршавського району Закарпатської області.
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом ” За мужність” ІІІ ступеня ( посмертно).

Король
Юрій Васильович

Король Юрій Васильович народився 21 грудня 1978 року в селі Заріччя Іршавського району Закарпатської області.
З вересня 1985 року до липня 1994 року навчався в Зарічанській загальноосвітній школі, де здобув не повну середню освіту.
З вересня 1994 року по липень 1996 року навчався в Сілецькій середній школі, де здобув повну середню освіту.
З 1996р. по 1998р. служив в Збройних Силах України.
У 2002 році одружився на жительці с.Заріччя Кинів Ользі Василівні.
У них народилося троє донечок: Король Тетяна Юріївна, 10.02.2003 р.н., Король Ольга Юріївна, 18.07.2006 р.н., Король Оксана Юріївна, 18.07.2006 р.н.. Сім’я займалася вирощуванням ранніх овочів.
На початку червня 2014 року поїхав добровольцем в зону АТО, службу проходив у військовій частині батальйону «Айдар».
05 вересня 2014 року загинув при виконанні бойового завдання в районі проведення антитерористичної операції на території Луганської області біля міста Щастя, в результаті отримання термічних опіків полум’ям 100% поверхні тіла. Був похований як невідомий солдат на міському кладовищі, розташованому в селі Чмирівка Старобільського району Луганської області.
У лютому 2015 року Короля Юрія Васильовича було перепоховано на кладовищі с.Заріччя.
Указом Президента України №311/2015 від 15 червня 2015року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Мисла
Мирослав Іванович

Народився 4 липня 1992 року у селі Приборжавське, Іршавського району, Закарпатської області. Тут навчався до сьомого класу, а потім сім’я переїхала на Харківщину, де він продовжив навчання у школі с.Волохів Яр, Чугуївського району. У 2009 році закінчив Волохів’ярський НВК, того ж року вступив на історичний факультет до Харківського національного університету ім. Каразіна за спеціальністю «Викладач історії України та суспільно-політичних наук», який закінчив у 2013-му. У Харкові долучився до націоналістичного руху. Член ВО «Свобода» з 2011 року, один з очільників харківського осередку ВГО «Сокіл» (ідеологічний референт). Активний учасник Революції Гідності, під час якої був спеціальним кореспондентом радіо «Голос Свободи».
З перших днів війни добровольцем вирушив на Схід у складі батальйону МВС особливого призначення «Січ». Забезпечував правопорядок під час проведення парламентських виборів у жовтні 2014 року на Донеччині, зокрема у Слов’янську. Обороняв Піски під Донецьком. З весни 2015 року служив у лавах ЗСУ, в «Карпатській Січі», 93-ій ОМБр. Під час місцевих виборів восени 2015 року висувався до Харківської міськради по 3-му округу від ВО «Свобода».
У травні-серпні 2016-го проходив курси військової підготовки у Національній академії сухопутних військ (м.Львів). Після їх закінчення у званні молодшого лейтенанта повернувся в зону бойових дій, де обійняв посаду командира взводу, окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ», що входила до складу 8-ї роти 3-го механізованого батальйону 93-ї ОМБр.
2 жовтня 2016 загинув поблизу села Кримське Луганської області від множинних вогнепальних поранень під час мінометного обстрілу. Мирослав на чолі розвідгрупи під час виконання бойового завдання виявив ДРГ противника, після чого група потрапила під масований обстріл. Пораненого командира донесли до бази, але він помер. Похований у селі Волохів Яр Чугуївського району Харківщини.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно) — «за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов’язків».

P.S. За надані матеріали редакція вдячна директору Іршавського районного історико-краєзнавчого музею А.А. Світлинцю

Ваш отзыв

Ваш коментар