Версія для друку Версія для друку

Не сотвори собі кумира

Ми живемо в епоху відродження нового язицтва. Людство впадає в ідолопоклонство,створюючи різних кумирів і золотих тельців. Його суть полягає в максимальному задоволенні лише природних земних потреб людини. Ці ідоли ожили в душах і серцях сучасного людства, в яких немає місця Богу.
Немов із Аду оживають давно забуті страшні древні язицькі вірування: магія, шаманство, ідолопоклонство, містика, сатанізм та багато інших видів, суть яких полягає в служінні дияволу.Поклоняючись цим земним ідолам, людство приносить їм в жертву своїх власних дітей.
Як це все страшно?!
Людина як Боже творіння створена по образу і подобі Творця. Вона є вінцем творіння та увінчана Ним славою і честю. Господь наділив кожну людину багатьма Божими дарами і талантами, щоб вона утверджувалася в добрі. Перебуваючи в раю, вона знаходилася у благодатному єднанні з Творцем. Але після гріхопадіння вона відпала від Бога, і двері раю для неї стали закритими.
Відійшовши від Бога, людина пережила страшні адські муки совісті.Дияволу вдалося повести людину так далеко від Бога, що люди почали поклонятися і приносити свої жертви золотим тельцям, ідолам та служити дияволу.
Той, хто відійшов від Бога, знаходиться під владою диявола, а той, хто живе з Богом, отримує благодать Господню. Сучасним людям саме не достає благодаті Божої, тому що, постійно перебуваючи в гріхах, вони втрачають її. А коли Божа благодать залишає людину, в неї вселяються біси. Кожна людина покликана знайти та відчути глибини й сенс свого життя – хто вона, звідки і куди йде? Завдання полягає в тому, щоб вона духовно виросла, а не просто утримувалася від гріхів. Своїм постійним перебуванням у гріхах ми надаємо права над собою.
Для того, щоб ви могли відрізнити добрі справи від поганих, Господь дав нам особливі засоби, а саме: закон внутрішній, або свідчення совісті, і закон зовнішній – заповіді Божі. Внутрішній Божий закон складається з настанов і правил совісті, а совість – це внутрішній голос Божий, яким наділена та володіє кожна людина з народження. Саме цей голос совісті говорить нам, що одні наші дії – добрі, а інші – злі. Зокрема, апостол Павло говорить, що “справа закону морального у них написана в серцях, про що свідчить їхня совість і їхні думки, які то звинувачують, то виправдовують одна одну”.
Але крім внутрішнього Божого закону, який дарований людині через совість, Господь дав їй і закон зовнішній.Він дарований Богом тому, що люди часто не слухалися внутрішнього закону совісті, і живучи в розпусті та гріхах,заглушали в собі її голос.Тому необхідно було нагадати людям про внутрішній закон совісті через заповіді Божі. Апостол Павло пише: “Для чого ж тоді закон? Він був даний пізніше заради злочинів”.
Зовнішній закон Божий був дарований Богом у Старому Завіті – через Мойсея, а у Новому – через Ісуса Христа. Старозавітній Закон Бог дарував у пустелі Мойсею на горі Сенай для єврейського народу, коли він був звільнений від єгипетського рабства. Хоча десять заповідей Божих були даровані євреям, але вони є обов”язкові для нас, християн, тому що заповіді Синайського закону є, по суті, тим же самим моральним законом, який, за словами апостола Павла, “написаний в серцях” всіх людей, щоб усі його дотримувалися. Другою заповіддю Закону Божого забороняється створювати собі кумира. Кумиром, або ідолом називається зображення будь – якого створіння, небесного чи земного, аби того, що живе у воді, якому поклоняються язичники і якому служать замість Бога. Ця заповідь забороняє християнину поклонятися ідолам як Божеству.
Термін “язиство” походить від церковно – слов”янського слова язик, що означає народ. У старозавітню епоху євреї називали язичниками усі інші народи, які не вірували в Єдиного Бога. Вони вкладали у це слово негативну оцінку і самих народів і їх релігійних вірувань, моралі і т.д. Цей термін перейшов і в християнство, але в ньому він уже не включав у себе що – небудь, пов”язане з нацією чи расою. Цим словом позначаються релігійні вчення і світогляди, які мають ряд конкретних ознак. Зокрема, язиство, що називається природнім богопізнанням, і включає в себе різні релігійні вірування, які не приймають Біблії за джерело Божественного Одкровення. Друга група – всі інші нехристиянські світогляди. Причиною виникнення язицтва є неправильне самовизначення людини. Книга буття розповідає про те, як перші спокусились зірвати заборонений плід з дерева пізнання добра і зла, щоб стати “як боги”. І замість поступового духовного зростання, чому повинно бути сприяти виконання людиною єдиної заповіді Божої.
З точки зору християнського вчення, язицтво , за словами священика Павла Флоренського, лжерелігійне і лжедуховне”. Недаремно язицтво вважають повною противагою християнства. Сам Ісус Христос вчив, що той, хто не слухає церкву, нехай буде Тобі як” язичник і митар.”,та забороняв уподібнюватися в багатослів’ї під час молитви.
Блаженний Тертулліан звертається до язичників словами: “Боги ваші і демони – одне і теж “, а ідоли – це тіла демонів. Існує багато видів язицтва. Серед найбільш поширених – натуралізм, ідолопоклонство, магія, містицизм.
Велике зло язицької свідомості полягає в тому, щоб “зірвати тайне буття” і людині самій стати на місце Бога. Згідно із святим письмом останнім кроком буде з”явлення володаря світу – антихриста – людини гріха і беззаконня. І весь світ, який лежить у злі, приближає час приходу антихриста, приближає день Страшного суда.
Протоієрей Василій Ігнат

Ваш отзыв

Ваш коментар