Переважна більшість лісівників – люди скромні і абсолютно надійні. Специфіка роботи накладає невидимий відбиток на стиль життя, манеру повсякденної поведінки
Колись, один шанований чоловік, переповідаючи прабатьківську мудрість рекомендував синові мати серед кумовів обов’язково, в одному ряду зі священиком, і лісівника. Не будемо вести мову про кумовів Івана Федоровича Бідзілі із Загаття, але по праву їм є ким гордитися. Та й не тільки їм. Такими людьми як Іван Федорович, по праву пишаються рідні, колеги по роботі, земляки, їх дружбою дорожать. За частоколом цих загальновживаних і широко поширених фраз неординарна і талановита особистість.
Навчаючись у Закарпатському лісотехнічному технікумі в місті Хусті, хлопець із гірської Климовиці самостійно освоїв гру на гітарі. Який треба мати непересічний талант, терпіння і нездоланне бажання аби без базової музичної освіти оволодіти цим мистецтвом. І це не просто на рівні – «три акорди». Він чудово грав на соло-гітарі. Його серйозно запрошували у професійний іршавський вокально-інструментальний ансамбль «Струни Боржави»
Заманливу пропозицію відхилив, в тому числі і через те, що не захотів покидати організовану ним групу «Старт». Загатський ансамбль успішно виступав на найбільш затребуваних тогочасних концертних майданчиках – на сільських весіллях.
— Досконало освоїв складний інструмент, — згадує сьогодні Іван Федорович, — бо, як староста групи, мав певні привілеї в студентському гуртожитку – дві окремі кімнати. Весь вільний час слухав магнітофонні записи різних ансамблів і на слух відтворював їх композиції.
Цілеспрямованість цієї особи, безумовно, вражаюча. І це не тільки в пристрасті до мистецтва.
З кінця 1984-го року працює майстром лісозаготівель в Загатському лісництві Довжанського лісокомбінату.
— Це — не за отриманою в технікумі спеціальністю, — говорить І.Ф. Бідзіля. За дипломом я – спеціаліст по будівництву та експлуатації лісовозних доріг.
Виробнича необхідність домінувала тоді, нерідко й тепер вона бере верх. За нову справу взявся з не меншим завзяттям, як за улюблену гітару. І вже наступного року його майстерська дільниця була нагороджена як краща на підприємстві на професійному святі День працівника лісу.
Працювати доводилося далеко не в тепличних умовах. Робітники лісозаготівельних бригад, якими доводилося керувати, складалися із жителів різних сіл – Загаття, Локоть, Крайня Мартинка, Чорний Потік, Івашковиця, Підгірне, Кобалевиця, що впливає на внутрішньо колективний мікроклімат, а значить так чи інакше позначається на виробничих показниках. У двох бригадах трудилося 28 – 30 чоловік. Та й діставалися молодому спеціалісту всуціль віддалені урочища:Ясиновець, Ликовець, Бужора, Багно.
Тепер, нехай і рідко, інколи буває в тих місцях та із задоволенням відзначає заліснені чудовим молодняком шляхом створення лісових культур з цінних порід дерев та природного поновлення. Щиро переконаний на основі власного досвіду і багаторічної практики, що тепер в лісі проводиться набагато менше рубок, аніж за радянських часів. Як аргумент, наводить приклад: дві бригади його дільниці за місяць заготовляли 1400 – 1600 кубометрів деревини. Тоді кінцеві прийоми складали в основному 15 – 20 гектарів. А тепер – 3 – 5, не більше. А по дубу, і того менше.
Іван Федорович як людина – особистість із почуттям гідності, та до міри – амбітна, але, далеко не кар’єрист. Хоча, доля давала йому шанс, відкривала двері до високих кабінетів, і то неодноразово. Про це можна судити вже хоча б із переліку тих посад, які Івану Федоровичу доводилося обіймати: помічник лісничого Великодільського лісництва, провідний інженер із охорони і захисту лісу ДП «Загатянське лісове господарство», згодом – начальник відділу лісового господарства до реорганізації 1-го жовтня 2011-го року. Один період тимчасово виконував і обов’язки директора ДП «Загатянське ЛГ».
Тепер Іван Федорович Бідзіля — провідний інженер із реалізації продукції державного підприємства «Довжанське лісомисливське господарство». У його підпорядкуванні також виробнича дільниця «Загаття», промсклад, транспортний цех, цех переробки. За перше півріччя цього року перероблено 770 кубометрів круглого лісу, або 52 відсотки до відповідного показника минулого року, випущено 455 кубометрів пиломатеріалів – 55% і реалізовано продукції майже на 1,8 мільйона гривень, що складає 60 відсотків від такого ж минулорічного показника.
Звичайно, Іван Федорович Бідзіля у своєму трудовому колективі відіграє далеко не останню скрипку. Його належним чином цінять і шанують. Для нього робота так само становить основу матеріального благополуччя і морального задоволення. Та попри все інше, на першому місці у нього сім’я, вірніше, доволі велика родина. Окрім любимої дружини Надії Василівни, трійко дітей – син Іван, який продовжує батькову професію, і дві донечки — Анютка і Надійка. У всіх у них уже свої сім’ї, які радують Івана Федоровича і Надію Василівну щасливими онуками.
Михайло ІСАК
