Процес удосконалення системи адміністративно-територіального устрою України
Василь Іванович Гецко — авторитетний архітектор на теренах Закарпаття із багаторічним досвідом за спеціалізацією розвитку інфрастуктури територій населених пунктів. Його погляд на проведення адміністративно-територіальної реформи у нашому районі має доволі неординарний підхід.
Редакція вважає за необхідне подати і таку точку зору на доленосні для сучасників і майбутніх поколінь процеси. Читачеві, себто громадянину, жителю того або іншого населеного пункту обирати з ким із своїми земляками йому об’єднуватися і відповідно з ким творити своє майбутнє.
Саме виходячи із цих засад, ми готові надати шпальти «Нового життя» і для прихильників альтернативних варіантів бачення втілення адміністративно-територіальної громади.
У 80-х роках 20ст.в Закарпатській області було визначено 24 села (крім с.Білки, яке проектувалось, як експериментально-показове), які комплексно забудовувались. Це були кущові центри розселення. В них розміщались правління колгоспів чи радгоспів та повний набір об’єктів соцкультпобуту для обслуговування населення. Крім них в області існували робітничі селища та райцентри, що відповідали вищеназваним критеріям.
Ще в 1981р. Указом Президії Верховної Ради Української РСР було затверджено Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою України. Ці питання не торкалися суттєвих змін адміністративно-територіального устрою, який має значні недоліки. Тому в 1998р. Указом Президента України була затверджена Концепція адміністративно-територіальної реформи в Україні. В ній відзначалося, що існуюча організація територіального устрою та система місцевого самоврядування мають недоліки, які істотно впливають на ефективність управлінської діяльності.
Історико-правові
передумови
У 2014р. Кабмін повернувся до питання децентралізації у своїй Постанові №333р-2014.від 01.04.14р. «Концепція реформи місцевого самоврядування» за підписом прем’єра А.Яценюка.
Визначення обґрунтування територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, з метою забезпечення доступу та належної якості публічних послуг.
Формування критеріїв для адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням того, що адміністративно-територіальний устрій складається з трьох рівнів.:
– базовий(адміністративно – територіальна одиниця – громада)
– район (адміністративно – територіальна одиниця – район)
– Регіонального (адміністративно – територіальна одиниця – області.)
1 серпня 2019р.в Ужгороді голова облдержадміністрації Ігор Бондаренко представив на розгляд спеціалістів державну пропозицію щодо Адміністративно- територіального устрою базового та районного рівнів Закарпаття. Однак уже через тиждень з’явилися зміни у вищеназваній пропозиції.
Тож скоро обласна рада може розглядати , може і затвердити вищеназваний Перспективний план на найближчих сесіях.
Хоч в Закарпатській області і був на початку представлений план об’єднаних громад, який, на мою думку, формувався на базі вищеназваних кущових центрів розселення, однак об’єднання громад не відбувалося.
Відставання Закарпаття в проведенні реформи децентралізації влади і реформи місцевого самоврядування на базовому рівні за кількістю створених об’єднаних територіальних громад полягало в специфіці та відмінності від інших областей України. Однак це дало можливість закарпатцям вивчити та врахувати помилки, які були допущені в інших регіонах.
Тож нищівна критика гранітоїдами – спеціалістами, які впроваджували базовий рівень вищеназваної реформи непоступності бувшого губернатора Г. Москаля, щодо реєстрації сільських громад розташованих близько до обласного центру та окремих райцентрів, на території яких розміщувалося більще двох бензозаправок і землі яких становили високу комерційну привабливість, насправді була несправедлива. Бо за доступними в ЗМІ оцінками економістів з УжНУ, частина громад в гірській місцевості та по периметру області, що розташовані в тупику, з початку своєї реєстрації стануть неспроможними і дотаційними, тобто будуть неперспективними селами, які скоро можуть зникнути з мапи, як це відбувається у східних областях України. Тож науковці УжНУ рекомендували врегулювати такі питання на законодавчому рівні.
На жаль, нищівна до села економічна політика, за часів незалежної України призвела до того, що і на Закарпатті почали з’являтися неперспективні села. Однак, за президентства П. Порошенка, коли українці отримали «безвіз », рухнули майже всі перепони для працевлаштування в країнах ЄС. Тож велика частина фізично здорових українців-спеціалістів, і в першу чергу із західних областей, ринули на заробітки в ЄС, де зарплата як мінімум у три рази вища.
Зараз, наприклад, навіть у кущових селах Закарпаття, які мали за часів СРСР чисельність близько 4тис. жителів активно зайнятого населення, тепер зменшилась як мінімум на 70%. Крім того, виставлені на продажу, задешево, до 100 будинковолодінь. Тобто діти аборигенів , або переїхали в обласний центр, або пов’язують своє майбутнє з роботою в країнах ЄС. І це явище не поодиноке.
А що тоді говорити про малі, віддалені села? Це поганий знак для прогнозування розвитку громад..
Тож і не дивно, що на перше місце у звітах у столицю вийшла якість громад, а не їх кількість, як вважали грантоїди. І критерієм для утворення нових громад є кількість населення більше 5-и тис.жителів і громади мають займати не менше 100кв. км. території.
А головна причина несприйняття об’єднання громад, як першого етапу адміністративно–територіальної реформи полягала в тому , що добровільно об’єднуватись хотіла лише та сільська чи районна громада, в якій і буде розміщуватись управління. І аргументи діяли прості: «хто має владу, той ділить гроші ». Розуміючи це так, що в першу чергу інвестиції будуть іти в адміністративний центр ОТГ і вже звідти розподілятися.
Тож через відсутність тиску на громади – самостйного об’єднання не відбулося.
Потенційні центри ОТГ
Знаючи історію Довжанського округу, в незалежній Україні недавно в першому поділі області на базовому рівні на громади була виокремлена Кушницька об’єднана громада,до складу якої входили села : Довге ,Кушниця. Бронька Суха, Лисичово -Іршавського району та села Керецькі та Березники (тепер Свалявський район), які за часів Австро – Угорщини входили в Мараморошський комітат.
Я думаю, що на державному рівні , через відсутність фінансування не проведена науково – дослідницька робота з залученням проектних інститутів та місцевих економістів, по розробці економічного обґрунтування, щодо ресурсів об’єднаних територіальних громад та майбутніх інвестицій, що б зробило ОТГ економічно незалежними. Адже втрачені російські ринки, помінялись ринки збуту товарів та змінився устрій держави. Раніше аналогами ОТГ були кущові центри розселення.
За часів СРСР існували кущові центри розселення(говорячи теперішніми термінами, центр об’єднаної громади) –до прикладу, в сільській місцевості в с. Кушниця — це колгосп «Зоря комунізму » з центром в с. Кушниця, що об’єднував також села Лисичово, Броньку, Суху., на території яких основним містоутворюючим і бюджетонаповнюючим підприємством виступав колгосп «Зоря комунізму» та підприємства лісової галузі Кушницького, а пізніше Довжанського лісокомбінату, а у 80-х роках 20 ст. філія Ужгородського механічного заводу, де випускались двері для кораблів.
От якби вони зберегли хоча б на 25%; свій економічний потенціал, що існував за часів СРСР, то сміливо, без економічного обґрунтування, можна б було залишати Кушницю центром ОТГ, нав’язавши це в наказовий спосіб іншим прилеглим до кущового центру розселення селам. Бо вона змогла б забезпечити зростання бюджету громади.
Лише в с. Довге завдяки розміщенню на його території санаторію «Боржава» та інших бюджетонаповнюючих підприємств, крім сільськогосподарських, говорить про спроможність конкурувати з с. Кушницею, щоб приєднати і утримувати більш слабкі сільські сусідські громади.
Чому Кушницька, бо це кущовий центр розселення, де раніше розміщалося правління радгоспу , а також дирекція Кушницького лісокомбінату.
Як змінився життєвий рівень та розвиток інфраструктури за останні 35 років? Чи були за цей час інвестиції на території вищеназваних громад?
Якщо порівняти кращі радянського періоду часи, а саме хоча б кінець 80-х років 20 ст, то за станом розвитку економіки і зайнятості місцевого населення в порівнянні з 2014р. – активним початком втілення «Концепції децентралізації влади і реформи місцевого самоврядування».
Дороги: рушійна чи руйнівна сила реформи
Як відомо, дороги — це рушійна сила розвитку економіки. Також якщо воахувати стан доріг обласного, районного значення, то спад економіки стає більшим вдвічі. А стан доріг не витримує жодної критики.Бо із сторони Свалявського р-ну від м. Сваляви дороги райавтодорами ремонтувались до початку с. Керецьки, а зі сторони Іршавського — від м. Іршава, можливо, до с. Білки. Тож про які економічно незалежні – і самостійні сільські громади можна говорити. Останній капітальний ремонт дороги в центрі с. Кушниця проводився за сприяння В.Медведчука ще тоді, коли він ішов у перший раз у депутати ВР.
Кушняни розказують, що В. Медведчук стояв на Прогоні ( розвилка дороги – поворот в с. Лисичово і с. Керецьки ), а за ним ішла дорожна техніка яка укладувала асфальт с. Кушниця. Однак наступники після нього, що потрапляли у ВР, дуже слабо «засівали» округ: не виділялись кошти на дороги, хіба що мізер давали… на ладан у церкві. А недавніми передвиборними лозунгами П. Порошенка сільські громади ніхто не переконав.
Крім того, після Майдану Львівська область була включена в експеримент про кошти, які надійдуть з місцевих митниць: від перевиконання планів доходів підуть на ремонт доріг областей. А Закарпатську область не включили в цей процес. Чому? Тож і стан доріг тепер жахливий. Чому я навів приклад стану доріг? Тому, що дороги один із основних рушіїв економічного розвитку нашого регіону.
За логікою, з с. Кушниця чи с. Довге найближчий укрупнений райцентр — м. Хуст. Бо до Мукачева значно довше їхати за послугами. А дороги жахливі до обох укрупнених райцентрів. Тож питання у тому, щоб вирішити завдання, до якого райцентру відійти?
До багатшого чи до ближчого?
Як укрупнений райцентр в туманному майбутньому буде мати більший бюджет, то і зможе більше коштів вкладати в дороги та інфраструктуру та й матиме кращі перспективи укрупнених сільських громад. Щоб жодне село в Закарпатті не стало не перспективним і не зникло з мапи.
Це один із аспектів.
Хроніка варіантів
А зараз розглянемо хронологію варіантів.
А тепер ще раз поглянемо на карту — Кушницька об’єднана громада, до складу якої мали входити села : Довге, Кушниця, Бронька, Суха, Лисичово Іршавського району та села Керецькі й Березники (зараз Свалявського району) Здається, що у Керецьок і Березників і найгірші стартові можливості тепер.
Однак якщо глянути на перспективний план розвитку транспортних коридорів Закарпатської області, то транспортна магістраль Лісабон –Київ – Пекін проляже саме по землях Керецьок і Березників. А це, за сприятливої реалізації цього проекту, передбачає в майбутньому не лише транспортні розв’язки-з’їзди, але й можливість розмістити готелі, кемпінги і заправки, а також приблизить туристів до полонин, та інвестиції в ці села.В результаті появляться значні надхлдження в місцевий бюджет у найближчому десятилітті.
На зустрічі зі святкування 700-річчя с. Кушниці з головами Довге, Кушниця, Бронька я спитав Довжанського сільського голову: то хто буде головним: Довге чи Кушниця?
На що отримав відповідь:
– Якби в Кушниці був більший бюджет, ніж у с. Довге, то ми би приєдналися до Кушниці.
Однак тепер Довге в лідерах , тож нехай Кушниця приєднується до Довгого.
Тобто, Довжанська громада хоче, щоб центр об’єднаної громади був у с. Довге.
Активісти і депутатський корпус Кушницької громади дрімали в той час, як довжанські депутати стояли на своєму – лише Довге може бути центром об’єднаної громади. Хоча в Кушниці є величезні резерви розвитку – відтворення, що привело б до значного збільшення бюджету. Хто подасть бізнес-ідеї, проведе економічні розрахунки та переконає сусідні села в перспективі Кушницької громади? А ніхто з депутатів чи голова села не звертався навіть за безплатною консультацією до вихідців з Кушниці чи Лисичова, які працювали економістами чи архітекторами в облдержадміністрації, які в своїй діяльності неодноразово вирішували такі складні завдання.
Чим славиться Кушниця? Мінеральною водою.Чи змогла б сільська громада аналогічно Довжанському санаторію «Боржава» в Кушниці, мальовничій місцевості на березі р. Боржава, перекваліфікувати сільську лікарню в санаторій чи філію довжанського санаторію?
Так, навіть сільські інвестори знайдуться. А сільську лікарню можна перевести в інші приміщення. Тут могло б бути зайнято більше 50 спеціалістів-медиків та техпрацівників. І збільшилися би надходження в сільський бюджет.
Хоча в с. Кушниці є достатньо приміщень незадіяних громадських будівель, що пустують ( 3-х поверхова будівля правління радгоспу), для можливого розміщення центру з надання послуг об’єднаної громади .
Теоретично, якщо ОТГ стануть заможними, то виникне можливість виділяти кошти і на очисні споруди, які в окремих селах (Керецьки) були побудовані за часів СРСР. Проблема утилізації сміття. Та інші нагальні питання, як добудова спортивного залу в ЗОШ с. Лисичово.
До об’єднаної громади треба підходити зважено — бідним давати дотацію під контролем витрат зверху. А економічно незалежним забезпечити ринки збуту продукції. Відновити втрачені ринки. Економісти мають давати зважені пропозиції щодо проведення адміністративно- територіального устрою з врахуванням інтересів всіх жителів Закарпаття.
За деякою інформацією, у п’ятницю, 8 серпня, в присутності Керечанського сільського голови мав розглядатися варіант з включенням с. Кушниці і с. Лисичово до сіл ОТГ Керецьки, Березники та Росош. Невідомо, де буде розміщатися центр об’єднаної громади.
Існує також другий варіант об’єднання Довжанської громади з селами Приборжавське, Бронька , Суха і с. Липецька Поляна Хустського району.
З вищенаведеного бачимо, як тяжко громадам прийти до правильного висновку. Вибрати з трьох варіантів єдиний, правильний.
На що варто звернути увагу об’єднаним громадам: в першу чергу затвердити земельні межі громади, бо з прийняттям закону у 2020 р. про ринок землі, можна буде і запізнитися
Висновок: громади об’єднувати потрібно. На нових виборах в об’єднані громади вибирати освічених і чесних громадян, які своїми правильними рішеннями виведуть громади з кризового стану в економіці і дадуть надію на щасливе майбутнє закарпатським селам ОТГ та нашим дітям –жителям Закарпаття.
Василь Гецко, архітектор, м. Ужгород
