- Нове життя - https://nz-ir.com -

ТАКІ ЛЮДИ ВИСТУПАЮТЬ ДВИГУНАМИ ПРОГРЕСУ

Нещодавно наша газета писала про іршавчанку Марію-Антуанетту Пальок, яка стала переможницею фінального етапу конкурсу Малої академії наук України. Все-таки виявляється, що гени творять дива. У цієї дівчини дідусі – досить знані на теренах району люди. Кожен з них має свої здобутки. Юрій Іванович Котубей, народжений у Чорному Потоці, свого часу був заступником начальника райвідділу внутрішніх справ. Іван Дмитрович Пальок – кращий раціоналізатор верстато-будівної інструментальної промисловості СРСР та кращий раціоналізатор України.
От із Іваном Дмитровичем якраз й мав розмову. Від спілкування з цим чоловіком отримуєш неабияку насолоду. З висоти мудрого віку і багатого досвіду він говорить досить цікаві речі. Не втомлює зайвою інформацією, щирий, а найголовніше – вболіває не лише за окремі прогресивні напрямки, а й розвиток району загалом. Варто відзначити, що раціоналізатор – це людина, що упроваджує в економічну сферу відповідні пропозиції, а також робить значний внесок у підвищення ефективності суспільного виробництва, створення конкурентоспроможних видів техніки і механізмів.
Цей чоловік сповідує непогану філософію. Каже, що природа відіграє у нашому житті досить вагому роль. Саме вона нас робить красивими, мудрими та здоровими. Його думки мають під собою підґрунтя, адже Іван Дмитрович народився у просто пейзажних краях – с. Суха. Його родовід відзначається кращими майстрами по дереву. Дідусь виготовляв бочки, гуслі, сусік, меблі (різьба) тощо. Батько співрозмовника робив і колеса на вози. Мав удома до 300 різноманітних інструментів. У крові Івана Дмитровича відчувається дух його предків. Колись він працював з іменитими академіками над впровадженням валу для переробки деревини на виготовлення щепи для плити ДСП. Це все знімали на відео. Такі оригінальні кадри могли би й зараз стати в нагоді. Адже, за словами кращого раціоналізатора, не можна досягти чогось, не маючи підґрунтя.
І. Пальок переконаний, що природа створила на Іршавщині унікальні можливості для кількох напрямків діяльності. Мова йде про добування андезиту, переробку деревини, розведення рибників, а також виробництво електричної енергії. Стосовно останнього він і поділився кількома ідеями. На його думку, виробляти електроенергію можна б і на водяній кузні «Гаморі». Це дуже реальний варіант. Іван Дмитрович також пропонує по річці Боржаві – від Березників (Свалявський р-н) до Іршави – встановити дамби, а на них лотки і перила до 5 метрів у радіусі чи 10 метрів у діаметрі. Вода повинна текти зі швидкістю 50 метрів за секунду. За рахунок цієї електричної енергії багато людей могли б обігрівати собі будинки взимку. Вдалося б зекономити, наприклад, на дровах, бо їх запаси теж не безкінечні. Чоловік вважає, що згадані дамби повінь не знесе, адже раніше за подібним принципом встановлювали водяні млини.
Іван Дмитрович своїм прикладом підтверджує власні життєві висновки: досвід приходить з часом і дає багаті плоди. Нині він молить Бога, аби послав міцне здоров’я. Не може натішитися успіхам своїх онуків. Воістину гени не дрімають…

Іван КОПОЛОВЕЦЬ