- Нове життя - https://nz-ir.com -

Християнські цінності сім’ї

Сучасний афонський подвижник, преподобний Паісій Святогорець писав, що «сьогоднішній світ кипить немов би на сковорідці і на великій швидкості мчиться у безодню». Це наслідок духовного занепаду та руйнації основ людства, зокрема, і сім’ї, відхід від життя за заповідями Божими. Ми з вами часто є свідками пропаганди засобами масової інформації про проведення різних гей-парадів у багатьох містах світу, і, зокрема, в столиці нашої держави. Постійно ведеться пропаганда нових, так званих «європейських цінностей». Всі ми добре пам’ятаємо слова біблейського мудреця, що «нічого нового немає під сонцем». Все це людство вже проходило у своїй минулій історії. Пригадаймо приклади Содому і Гомори, приклади розпусти древнього язичницького світу.
Один із сучасних поетів писав:
– Розкопали Содом та Гомору,
Одного не взяли в
розрахунок,
Дух нечестя і позору,
Він не вивітрився ще.
Хіба не це «нечестя і позор» нам намагається нав’язати сучасна пропаганда під назвою нових «європейських цінностей»? І боляче до сліз бачити, коли центральною вулицею Києва – Хрещатиком проходять гей-паради, організатори яких намагаються всім нам привити облуду цього страшного содомського гріха, який був страшно наказаний Богом. Нам добре відомо, що центральна вулиця нашої країни отримала назву Хрещатик з моменту Хрещення Київської Русі у 988 році, коли наші предки вийшли з купелі Хрещення у світ цією вулицею новими людьми – християнами. І сучасна пропаганда нових європейських цінностей є нічим іншим, як закликом до навернення у древнє язичництво. І тому не може змиритися моє пастирське серце, щоб наших дітей та онуків знову закликали в епоху дрімучого язичництва, пропагувати «нечестя і позор».
Пригадую, що у минулому, ХХ столітті, у результаті важких іспитів, які випали на долю нашого народу, ми втрачали мільйони і мільйони невинних людей. Революції, дві світові війни, страшні голодомори та катаклізми, які довелося пережити нашому народу – за все заплачено мільйонами людських життів. Наші предки, втративши християнські цінності, намагалися побудувати світлий завтрашній день без віри в Бога, побудувати примарний рай на землі. А в результаті, там, де будують рай без Бога, там виникає пекло. І сьогодні, у ХХІ столітті, по світу в головах людей бродять диявольські привиди нових революцій і війн і знову проливаються сльози та кров, у тому числі і на нашій землі. Історія, здається, так нічого і не навчила нас. Та чи не настав час сьогодні перестати співати «безумству славу», яку співали народи землі у минулому? Чи не настав час повернутись лицем до вічних цінностей, серед яких є і Християнська сім’я?
Сім’я займає центральне місце впродовж усієї історії людства з моменту створення Богом людини, створення першої сім’ї Адама і Єви. Все починається з сім’ї – головна аксіома нашого буття. Вивчаючи історичний хід розвитку людства, ми бачимо, що знищення всякої державності, деградації людства послужило саме попереднє знищення основ християнської сім’ї. Однією з основних цілей диявола є знищення духовних основ сім’ї. Християнство справедливо називає сім’ю малою домашньою церквою. Саме сім’я, у християнському сенсі цього слова, є основою державності, основою суспільства, основою всякої цивілізації. Саме сім’я служить духовному формуванню та становленню людини, яке відбувається на твердому фундаменті Божих заповідей. Особистість починається з виховання дитини в першу чергу батьком і матір’ю. І виховання, як стверджує святитель Іоанн Златоуст є «мистецтвом з мистецтв». Суспільство, яке зневажає християнську сім’ю, зневажає основами християнського виховання дітей, терпить непоправну шкоду, а в кінцевому результаті приходить до повного краху, про що свідчать зникнення багатьох народів з найдавніших часів.
Сім’я, створена Богом, без сумніву, Бог і тільки Він дає їй Своє благословення, вказівки та настанови у заповідях Господніх. Якщо ми будемо у житті дотримуватись цих заповідей Божих, і саме Богу приділяти головне місце у нашій сім’ї і любити Бога понад усе, то в нашій родині завжди буде панувати мир, злагода, любов і гармонія. Якщо Богу не має місця у нашій сім’ї, то не можна чекати у ній на Боже благословення. Вплив, який робить на життя кожної людини саме сім’я, важливіший за всі інші впливи, як наприклад, друзі, школа, робота і т.д.
Під час здійснення Таїнства Вінчання священик молиться до Господа послати Своє благословення молодим чоловіку і жінці подібно тому, як Бог благословляв старозавітних праведників – Авраама і Сарру, Ісаака і Ревекку, Якова і всіх патріархів, Йосифа і Асенефу, Мойсея і Сепфору, та новозавітних – Якима і Анну, Захарія і Єлизавету. Сам Спаситель був на шлюбі у Кані Галілейській, де благословив молодих та здійснив Своє перше чудо, перетворив воду у вино.
В історії християнської Церкви ми знаходимо чимало прикладів спасіння багатьох членів християнської сім’ї. Зокрема, серед святих – святителя Василія Великого п’ять осіб сім’ї причислено до лику святих, а у преподобного Сергія Радонежського до лику святих причислено батька і матір, і таких християнських родин у Церкві Христовій є багато.
8 липня православна Церква молитовно прославляє пам’ять святих благовірних князя Петра і княгині Февронії Муромських чудотворців. В їх честь сьогодні присвячуються храми, відроджуються монастирі і повернені для молитовного поклоніння мощі святих Петра і Февронії. І по волі Божій в пам’яті народній століттями зберігається приклад цих благочестивих подвижників, як зразок християнського сімейного життя. У житті благовірних князів Петра і Февронії було все: і сильна любов, і чистота взаємних відносин, і доленосна допомога жінки чоловіку, і взаємні життєві іспити і навіть гоніння – все те, про що говорить Святе Письмо. Святі Петро і Февронія померли в один день і в один час, і життям і смертю показали нам приклад жертовної любові та праведного і святого життя. З волі Божої (бо без волі Божої такі звершення не відбуваються) день пам’яті святих Петра і Февронії навчає нас істинним християнським сімейним цінностям, які, на превеликий жаль, сьогодні втрачені.
Сьогодні по злій людській волі, по диявольському ворожому навіту наш народ втрачає вічні християнські цінності. Його стали привчати до думки про те, що тепер не потрібно мати багато дітей, що достатньо мати одну дитину, пропагується таке страшне злодіяння, як аборт і т.д. Духовні основи християнської сім’ї знищуються страшною життєвою філософією, безбожною і злодійською, націленою на те, щоб знищити сім’ю. І тому нам слід пам’ятати про те велике призначення, яке має кожна людина, яка створює сім’ю – про те, щоб народжувалися діти, щоб гідно їх виховувати, щоб жити в мирі, жертовній любові, жити в дусі нашої православної віри.
Наші з вами батьки були не багатшими, ніж ми, і жили нелегко, в молитві та праці виконували свої християнські обов’язки. Згадую і я своє власне дитинство, де у невеликому сільському будинку зростали і ми, шестеро дітей у сім’ї. Але нікому і в голову не приходило говорити, що ми нещасливі. Щастя земне не залежить від зовнішніх умов. Пам’ятаймо, що навіть найбільш успішна і багата людина, яка сьогодні живе у великих хоромах, може почувати себе одинокою і нещасною, часто вважаючи своє життя, як таке, що не відбулося, так і не пізнавши, що таке щастя, що таке любов, які живуть у великій християнській сім’ї, яка живе по заповідях Божих.
Приклади святих Петра і Февронії вчать нас тому, що таке сім’я, що таке християнська любов, що таке християнське життя. Чимало молодих людей сьогодні говорять про любов, кожний вкладаючи у це поняття щось своє. Особливо у молодих людей немає правильного розуміння, що таке любов, бо вона часто асоціюється у них з такими поняттями як гріх, розпуста і т.д. Але в гріхові і в розпусті немає любові, бо любов може проявляти себе тільки в християнській сім’ї, яка живе за заповідями Божими. Чому, спитаєте ви? Тому що любов, властива людині, проявляє себе у здатності однієї людини віддати себе за іншу. Не може бути любові без жертовності, без радісного служіння другій людині, без здатності бути готовим понести немочі ближнього, в чому саме і проявляється виконання закону Христового (Гал. 6,2). Сім’я є школа любові, благочестія земного, людського щастя. Якщо відбувається розпад сім’ї – зникає любов. А зникає любов, значить Христос відходить, тому що закон любові для життя всього роду людського – це закон Божий. Вступаючи в шлюб, необхідно освятити його таїнством Вінчання.
Не потрібно від шлюбу чекати того, чого нерідко чекає молода сім’я – задоволення і насолодження. Якщо людина тільки заради цього вступає в шлюб, то дуже скоро вона починає усвідомлювати, що не отримала того, чого бажала, що часто приводить до розпаду молодої сім’ї. А саме розлучення є трагедією сьогодні для нашого народу. Той, хто вступає в шлюб саме з християнською любов’ю, хто приносить це почуття через багато років спільного життя, хто вміє нести немочі іншої людини, стає справді щасливим не лише у своєму власному житті, але і в житті своїх дітей та онуків. Бог дарував нам усім найцінніший скарб – земне життя для того, щоб ми послужили Господу. Бог кожного закликає до життя по Його заповідях. Нам лише залишається відповісти на цей заклик і йти назустріч Христу, утверджуючи любов, мир і правду Божу у своєму власному житті, у житті ближніх, у житті світу, який оточує нас і буде Господнє благословення з усіма нами.

Василій ІГНАТ,
протоієрей.