- Нове життя - https://nz-ir.com -

Покликаний творити красу

Я завжди заздрив лісівникам, які щосвітанку залюбки вдивляються в небесну далечінь, як сходить сонце, як купається у ранковій росі його золоте проміння, досхочу насолоджуються чистим гірським повітрям і смакують цілющою джерельною водою. Саме в такій сім’ї і народився лісничий Великодільського лісництва Іван Юрійович Лутак. Своє життя присвятив лісу й батько Юрій Васильович. Часто брав із собою в ліс сина, який милувався казковими краєвидами навколишніх сіл. Локоть у старі радянські часи називали Кубою. Звідси мов на долоні видно навколишні села – Загаття, Чорний Потік, Смологовицю, Брід…
Село Локоть унікальне тим, що тут всього одна вулиця, навіть у радянські часи сюди не курсував автобус.Люди працювали в місцевому колгоспі або добиралися на роботу в Іршаву чи Мукачево. У початковій школі навчалися до четвертого класу, потім продовжували здобувати освіту у Смологовицькій восьмирічці.Далі дорога у Країну Знань стелилася в сусіднє село Чорний Потік. Така сама доля була і у Івана Лутака. Потім – служив в армії. І ще одна цікава ознака гірського села – багато юнаків після армійської служби йшли працювати в міліцію. Іван Лутак теж обрав цей шлях. Робота подобалася, бо наповнена пригодами і новими знайомствами. До того ж і добиратися в Мукачево не було проблем – міліція тоді була в пошані. Водночас відчував, що потрібні знання, тому вступив на навчання у Дрогобицький механічний технікум. Після його закінчення працював на приватному підприємстві «Фактор», де директором був Василь Устич. Робота подобалася, однак серцем відчував, що то не для нього. Івана Юрійовича змалку манив ліс, вабили гірські краєвиди.Тому у 2000 році пішов працювати на державне підприємство «Загатянський лісгосп» лісівником. Тут уже почував себе у «своїй тарілці». Знав кожне дерево, кожну криницю, особливо грибні місця. Саме завдяки потягу до знань вступив у Львівський державний лісотехнічний університет. Керівництво ДП «Довжанське лісомисливське господарство» одразу запримітило його талант керівника, відповідальність за доручену ділянку роботи і назначило його лісничим Великодільського лісництва, де працює дотепер. До речі, до того цю посаду обіймав його тесть Іван Іванович Синошин.
– Це керівник нового мислення, розповідає про Івана Юрійовича Лутака директор ДП «Довжанське лісомисливське господарство» Василь Ледней. Тут чітка дисципліна.Всюди належний порядок і чистота.Усі роботи виконує вчасно і в строк.На нього рівняються і його підлеглі.Постійно працює над заміною похідних деревостанів (ялини, які штучно посаджені, із зміною клімату поволі почали висихати – на їх місце саджають букові і дубові деревцята. Пов’язане це з тим, що Великодільське лісництво знаходиться в зоні широколистяних лісів середньогір’я східних Карпат. А гірський рельєф місцевості обумовлює динаміку температур, розподіл кількості атмосферних опадів, утворення гірських і низинних вітрів. Із кліматичних факторів, що негативно впливають на ріст і розвиток лісових насаджень, найважливіші пізні весняні і ранні заморозки в окремі роки. В цілому ж клімат даного лісорослинного району сприятливий для успішного зростання бука, дуба, ясена.
Великодільське лісництво займає 5160 гектарів. Догляд за лісовими насадженнями ведуть майстри лісу, помічник лісничого і майстри лісозаготівлі. Взимку підгодовують фауну, розвозять до годівниць сіно, кукурудзяне зерно. Весною займаються природнім поновленням – цьогоріч посаджено букові саджанці на площі 6 га в урочищах Камінні Хрести та Тисаник. Природнє поновлення здійснено на площі 11,8 га в урочищах Литовець та Вовчий.
На допомогу лісівникам повсякчас приходять члени шкільного лісництва Смологовицької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. Не віриться, що в такій невеликій школі налагоджена така цікава робота, пов’язана з лісом. Щороку в січні проводиться посвячення школярів у лісники.Учні допомагають садити ліс, проводити догляд за лісокультурами.Виготовляють шпаківні і годівниці, обгороджують мурашники, проводять облік їх переселення, очищають кринички від сміття, беруть активну участь у районних та обласних акціях на природоохоронну тематику. До речі, на території лісу, яка закріплена за шкільним лісництвом, в урочищі Чертежики знаходиться могила, де поховані члени екіпажу літака Іл – 4, які загинули у цьому лісі під час Другої світової війни. Тут ніколи не в’януть квіти.
– Дітям дуже подобається робота в лісі, – не без гордості розповідає Іван Лутак. – Це не тільки збір насіння лісових дерев, догляд за лісокультурами, освітлення. Після закінчення школи деякі школярі самі вирішили здобути спеціальність працівників лісового господарства. Людмила Михайлівна, Наталія Михайлівна, Василь Васильович та Михайло Пинзеники (у майже півсела прізвище Пинзеник) успішно закінчили Хустський лісотехнікум, а Людмила Михайлівна Пинзеник пішла ще далі – вступила в Ленінградську лісотехнічну академію. Уже впродовж десятки літ веде у світ прекрасного юних лісівників учителька Магдалина Юліївна Пинзеник. А колишні її вихованці – природолюби вже працюють на відповідальних роботах, стали відомими особистостями, заслуженими людьми, за яких вона тепер тільки радіє і сповна гордиться ними.
Іван Лутак покликаний творити красу. В цьому йому допомагають рідна дружина Вікторія та улюблені донечки Іванка і Вікторія. У час відпочинку залюбки сходять в ліс, досхочу милуються гірськими краєвидами. Для них завжди приємно пройтися стежкою. Бо ніде так близько ми не відчуваємо величі природи, як у лісі. Природа – воїстино наше багатство.

Василь ШКІРЯ.