Недавно зразковий фольклорний ансамбль «Кирниниченька» на запрошення члена світової ради русинів Миколи Бобинця брав участь у ХІХ фестивалі русинської культури «Червена ружа» в Ужгороді. На нього завітали гості із Сербії, Польщі і Словаччини. Виступ іршавчан настільки припав до душі гостям із сусідньої країни, що вони запросили їх на пісенний фестиваль в місто Меджилабирці, де їм було відведено другу частину концертної програми.
– Це було справжнє диво – на таке ми не сподівалися, – розповідає керівник ансамблю Едіта Токар. – На видному місці були транспаранти із написами «Іршава».Це говорило про дружбу між сусідніми державами, взаєморозуміння і злагоду. Ми подарували словацьким друзям ігри – бавки та закарпатські народні пісні. Серед них – «Увиванець», «Ой на горі дуб дуплавий», «Чи я собі не легінь», «Од бучка до бучка», «Мамко моя солоденька», «Горі селом гуси гнала», «Піду в полонину», «Сколомийка та «Увиванець».Майже кожен виступ супроводжувався тривалими бурхливими оплесками. Іршаву і Меджилабирці поєднала пісня, яка вже вкотре підтвердила, що на тому боці кордону живуть такі самі люди, як і ми. Вони з душею ставляться до впорядкування доріг, прибудинкових територій, всюди квіти. Усі кудись поспішають, на обличчі радісна, весела усмішка.
Поїздку словацькі друзі не просто організували, а й профінансували. Ознайомили іршавчан також із історичними місцями, розповіли про проблеми, над вирішенням яких вони працюють. Задоволеними залишилися від почутого і побаченого юні артисти брати Михайло та Ростислав Симканичі, Віка Симчера, Макар Бабета, Анатолій Алмашій, Олександр Гуленко та Рената Жідов. У подарунок за неперевершені виступи діти одержали цукерки. Ця поїздка їм запам’ятається надовго.
Одразу зі Словаччини вони поїхали на концерт у гірське село Лисичово, де взяли участь у фестивалі ковальського мистецтва «Гамора». Тут вже на них з нетерпінням чекали любителі народної пісні. До речі, «Кирниченька» є постійним учасником цього пісенного зібрання.
Василь ШКІРЯ
