Якось непомітно збіг час, і навчальний рік закінчився. Про це усім сповістив останній шкільний дзвоник. Хто навідувався у Білківську ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, знає, що тут це свято схоже на творчий родинний феєрверк.
Директор школи Петро Васильович Чорба представив усім гостей заходу, підбив підсумки року та вручив районні й обласні нагороди найкращим учням. Він також сказав усім напутнє слово, побажав усіляких гараздів.
Перша вчителька випускників Ганна Василівна Осійська з приємністю згадувала, як вони виводили перші літери у своєму житті. На це діти життєрадісно усміхались, і їх серця накривала хвиля ностальгії.
Класний керівник випускників Марина Владиславівна Чорба від душі привітала їх із черговим етапом у житті, побажала легких доріг і приємних поворотів долі.
Самі ж поки ще школярі тепло й оригінально прощалися. Зробили коло, підходячи до вчителя, дарували квітку і промовляли слова вдячності за терпіння, поради, знання тощо. Багато в кого обличчя оросила щира сльоза, народжена приємним спогадом.
До речі, на дійство завітали отці храмів Білок Георгій, Іоанн та Віталій. Вони попросили благословення Божого для усієї шкільної родини, а також звернулися до присутніх із теплими словами про світле майбутнє.
Свято завершилося вишуканим вальсом, який усіх вкотре зріднив. Над цим танцем попрацювала керівник відповідного гуртка Ганна Іванівна Тирпак. Її старання належно оцінили всі.
Хоч шкільний дзвоник пролунав для випускників востаннє, але вони дали залізне слово, що їх дорога до рідного храму науки не заростатиме ніколи…
А справді для скількох білківчан школа була другою домівкою, стала колискою їх юності? Вона є своєрідним об’єднуючим ланцюгом багатьох поколінь. Отже, без шкільного минулого не було б у нас майбутнього…
Наталія ДАНАШОВСЬКА
