Версія для друку Версія для друку

На раменах хреста: від Кушниці – до Куяльника Кам’яні хрести, виготовлені в с. Кушниці – сакральні пам’ятки українського народного мистецтва

У шостого різновиду хреста, де похований парох Іоан Добра, є невеличке розширення на ременах –це хрест тамплієрського, або козачого типу. Він встановлений у 1848 році, однак відрізняється за формою написами і орнаментами. По периметру хреста з відступом від країв 2см. врізана лінія відокремлює розширення, від горизонтальної поперечини, що йде донизу, не плавно, а з виступом, чітко утворюючи нижню форму, як на тамплієрському типі хреста.
Закріплена на хресті інформація про покійного має чітко означене місце, відсутнє сонечко на ременах, однак вперше у нижній частині із східної сторони появився барельєф з виноградної лози, всередині якого розміщено барельєф простого трираменного хреста, на зворотній стороні у прямокутній рамці розміщено текст: «Надгробник Іоана Добри, пароха Кушницького р. 1803- п. 1845 р.». Хрест закріплений на квадратній кам’яній плиті-постаменті, що виступає за межі куба, в основі якої є заповнений каменем куб висотою 60 см.
Наступні кам’яні хрести, які виготовлені після 1850 р., майже подібні за формою, однак прослідковується еволюція вдосконалення деталей, які зображені барельєфами. Кам’яні хрести стають високі, від 1-го метра до 1.8 м, однак трохи відрізняються за формою і орнаментом. Це більше п’яти різновидів деталей та декорування на формі хрестів, що були встановлені на церковному цвинтарі.
У сьомого різновиду хреста завершення на ременах у вигляді трилистника, в яких в круглій виїмці барельєфно присутнє сонечко з шістьма пелюстками, на перетині осей розміщено контур однороаменного хреста, ниже ремен в сторону землі – розширення, майже прямокутник із заокругленими формами, де розміщено текст про померлого. Такий же наступний, сьомий підвид хреста, однак в нижній частині, де розміщено текст, його по периметру опоясує проста вітка з двома листочками винограду зверху текста. Висота хреста над землею – 1.2 метри. Інші, ще пізніші хрести вищі, мають вигляд трилисника.
Хрест на світлині належить Радь Марії. Тут зображено три сонечка на ременах по шість пелюсток у кожному, а між двома сонечками з шести пелюсток обов’язково хрест. Знак «сонечко» означає життя роду. Вічність життя. Посередині на перетині осей зображений контурний-плоский хрест, в нижній розширеній частині напис, хто похований.
У восьмого різновиду хреста найбільш довершені форми. Зображення розміщено в трьох площинах.
Об’ємний хрест на перетині осей, нижче розміщено чашу, під якою у впадаючій площині з арочним завершенням, де розміщено текст про покійника, з двох сторін, площину з написом барельєфно опоясує виноградна лоза.
В Кушниці був зроблений православний хрест-пам’ятник керівнику, організатору і диригенту фольклорного хору «Гармонія» в Ужгороді, О. Матезонському (1794 -1858 р.р.), – (російському емігранту-декабристу). Він заснував церковний хоровий спів, який був першим в цілій Угорщині. Віддавши музичному співу Підкарпатської Руси 25 років свого життя, думаю, що кушницький парох Михайло Мустянович брав активну участь у замовленні і фінансуванні хреста
О. Матезонському, якого поховали на Замковій Горі в м. Ужгороді, де був установлений у 1881 р. цей кам’яний хрест. Зараз цей хрест є експонатом музею Народної архітектури культури і побуту в Ужгороді. Ця інформація з книги «Знакомьтесь, Ужгород». Цей православний хрест О. Матезонському, який за життя сповідував православ’я, з похилим ременом, нижче якого є розширення для інформації про покійного. Ця інформація розміщена в прямокутнику, верхня частина якого завершується аркою. Цей текст оперезує мереживо – вінок по периметру. Висота хреста – 1.5м.
Крім того, факт виготовлення в Кушниці надмогильного хреста керівнику, організатору і диригенту фольклорного хору «Гармонія», встановленого в Ужгороді, О. Матезонському (1794 -1858 рр), красномовно доводить, що надмогильні хрести виготовлялись саме в с. Кушниця. Крім того, автором цієї статті були оглянуті переважна більшість кам’яних хрестів, що ще збереглися на трьох кушницьких цвинтарях. Треба відзначити, що не всі вони виконані з якісного каменя-пісчаника, без інородних вкраплень, адже вироблялися заготовки для них в кількох кушницьких кар’єрах. Також слід відзначити, що поховання з надмогильним кам’яним хрестом на трьох цвинтарях с. Кушниця було масовим явищем. Однак замовити собі кам’яний хрест із складною іконографією та із найкращого каменя-пісчаника вартувало набагато дорожче. Тож, звичайно, при замовленні у віддалені населені пункти, де в ціну включали і вартість доставки, кам’яний хрест виготовлявся із складною іконографією та з найкращого каменя – пісчаника. І тому не дивно, що майже кожен різновид хреста міг виконуватись і в спрощеному, здешевленому варіанті з меншою кількістю деталей.
Крім того, з Метричної книги с. Кушниця дізнаємось про значну кількість священослужителів з віддалених населених пунктів, які були хресними батьками дітей кушницьких парохів. У 1853 р. хресними батьками дітей кушницького пароха М. Мустяновича значився Ієронім Гайду. Він був парохом першого за величиною у Мукачеві храму Успіня Пресвятої Богородиці, де служив з 1834 по 1855 р.р. Тож, можливо, парох також замовляв в с. Кушниці і кам’яні хрести.
У 1908 році, у село Кушницю прийшов чудовий майстер по каменю – Йоган Возняк з Кросного в Польщі. Він зробив над вхідною аркою огорожі Кушницького храму скульптурну композицію із трьох скульптур. Перша з них – Розп’яття на Хресті. Це скульптура Ісуса Христа, яка розміщена посередині, та дві скульптури янголів на колінах, які симетрично розміщені по боках входу церковної кам’яної огорожі, над вхідними воротами кушницької церкви.
На другому церковному цвинтарі в урочищі Дуброва, на головному вході, встановлений високий Поклонний хрест та скульптура Богородиці з дитятком на руках творів Йогана Возняка. Скульптура Богородиці з дитятком на руках – це висока скульптура, обернута головним фасадом до вулиці. Триярусна композиція побудови пам’ятника, основою-п’єдесталом служить складені один на другий паралепіпеди заповнені скульптурними зображеннями на релігійну тематику. Майже аналогічно, як це зображено на фасадах католицьких храмів 18-19 ст. Крім вищеназваних робіт, в глибині цього цвинтаря збереглися три надмогильні хрести висотою 1.8 метра. На великих хрестах, зроблених на початку 20 ст., за бажанням клієнтів з’являється орнамент в нижній половині. Це дев’ятий різновид високих хрестів 1.8 м., образ, де на перетині осей рамен у вигляді трилисника, розміщено контуром в одній площині: в одного – однораменний хрест, в іншого – православний, з похилим ременом. На іншому великому хресті, який стоїть на горизонтальній плиті, де похований Радь Ілько Мочарній, помер 1908 р., це десятий найбільш досконалий і детально завершений образ з чудовою іконографією, де на перетині осей рамен у вигляді трилисника, розміщено барельєф Розпяття. Це робота майстра по каменю – Йогана Возняка.
На другому церковному цвинтарі, в урочищі Дуброва, на головному вході встановлений високий Поклонний хрест роботи Йогана Возняка. Подібні високохудожні хрести зустрічаються на цвинтарях Українських Карпат початку 20 ст. Цей Поклонний хрест встановлений на п’єдесталі – восьмигранній плиті завтовшки 12 см., шириною 80 см., основою опирання якої є восьмигранник заповнений каменем. Висота п’єдесталу – 70 см. Цей однораменний хресит висотою 1.8 м., із закругленими ременами-трилисниками. На перехресті ремен розміщено барельєф розп’яття Ісуса Христа. Крім того, симетрично, нижче колін, розміщені два барельєфи, в основі яких розширення хреста у виді зрізаної піраміди, всередині якої розміщені барельєфи з релігійним сюжетом Воскресіння Христа.
Завдяки художньо досконалим деталям, які довершують образ кам’яні хрести і стають пам’ятками народного сакрального мистецтва.
Такі пізніші, кушницькі надмогильні хрести подібні до хрестів в Галичині та Словаччині, однак завдяки виготовленню з різних матеріалів і різній техніці обробки, мають свої особливості.
Майстер Йоган орендував кімнати та приміщення під майстерню у сім’ї Павелко, навпроти церкви. Там же він мав майстерню – приміщення для обробки каменю. Павелко на своїх конях, як фурман, привозив камінь – піщаник. А вже коли був готовий виріб, то розвозили по селах різних районів хрести і іюдейські плити (тумани). Майстер по каменю Йоган Возняк був дуже працьовитий, носив коротку бороду. Може і не женився, прожив близько 60 р. Похований на старому кладовищі Дуброва біля заднього входу з вул. Лужок.
Завдяки творчим роботам від 1908 по 1940 р., які залишив після себе Йоган Возняк – майстер-різбьяр по каменю, скульптор та дизайнер не лише в с. Кушниця, але й в інших населених пунктах Підкарпатської Руси. А це не лише хрести на християнських цвинтарях (католицькі, греко-католицькі, православні), але й іудейські надмогильні плити (тумани), придорожні хрести, скульптурні композиції. Завдяки його творчості Кушницький осередок каменярства займає достойне місце серед знаних осередків каменярства у 19 ст. – поч. 20 ст., зокрема: с. Демня на Львівщині, м. Збарж на Тернопільщині, с. Бортне на Лемківщині та м. Кросно в Польщі.
Треба відзначити, що навколо церковний цвинтар в с. Кущниця, ще на початку 20 ст. був поділений на дві зони. В невеликій північно-західній частині, позаду дзвінниці, за огорожею ховали греко-католицьких священнослужителів. Подібних /некрополів/ прицерковних кладовищ старих кам’яних хрестів в області на тепер залишились одиниці.
Крім однораменних кам’яних хрестів, на кушницьких цвинтарях встановлювалися і двораменні кам’яні хрести для греко-католицьких священиків. Також у 1906 р. встановлений литий хрест, виготовлений на ливарному заводі с. Довге для жінки кушницького пароха Габора Мустяновича – Папп Ірми.
Висновок моїх досліджень – переважна більшість кушницьких кам’яних хрестів представляють історичну і культурну цінність і заслуговують на збереження.
З вищенаведеного матеріалу статті випливає, що кушницькі кам’яні хрести можна класифікувати, спираючись на формотворчі домінуючі художньо виражальні риси:
а) форми (хрести грецький, а пізніше тамплієрський-козацький та лотаринзький, православний та трилистий тип);
б) матеріал (камінь – пісчаник);
в) декор (різьблення, іконне зображення).
Вищеперераховані художні особливості кушницького осередку народних надмогильних хрестів багато в чому подібні до більшісості осередків, знаних у 19 ст. та 20 ст., однак має і свої художні особливості в залежності від матеріалів та майстрів – авторів виробу та замовників, типологія хрестів кушницького осередку, в яку входили хрести грецького, а пізніше тамплієрський-козацький та лотаринзький православний, та трилистий тип.
Майже всі вищеперераховані типи кушницьких хрестів, окрім лотаринзького типу, мають схожі формотворчі домінуючі художньо-виражальні риси до надмогильних хрестів Українських Карпат, однак інколи різняться за матеріалом, з якого виготовлені, та декором.
Крім того, також і частина хрестів Куяльницького цвинтаря – могил запорізьких козаків за формою, окрім лотаринзького типу подібні, однак різняться за матеріалом, з якого виготовлені та декором.
Крім надмогильних хрестів, для християн в кушницькому осередку також виготовлялися надмогильні плити (тумани) для іудеїв. В с. Кушниця, де була найбільша в районі іудейська громада, розміщено великий іудейський цвинтар, де хоронили вірників з трьох сіл, але це тема вже наступного дослідження.
Крім хрестів, для християнських кладовищ у с. Кушниця виготовляли і великі придорожні хрести, які більш довговічні, а тому замінили дерев’яні хрести. Щодо цих хрестів, які були більш високі і важчі, тож вони обов’язково мали закріплюватись в основі товстою горизонтальною плитою. Відомо кілька типів придорожніх хрестів з каменю. Перший більш поширений, були більш високі і важчі хрести. Хрест закріплений на кам’яній плиті, в основі якої є постамент – кам’яний куб. В с. Кушниці були встановлені придорожні хрести при в’їзді в село зі сторони с. Бронька на Ковачевому полі, на в’їзді зі сторони с. Лисичево та на виїзді з села в сторону с. Керецькі під Керечанкою. На входах на цвинтарях на Дуброві-Лужку, на кладовище на горі Керечанка та два хрести на вході до церкви, посередині відрізка вулиці Гірська-Лисицька біля Мінца. Також в с. Кушниці були встановлений придорожній хрест за рікою, який замикав перспективу на пішохідному мосту з вулиці Гірська-Лисицька до урочища Заріка. В наш час поклонні хрести здебільшого виготовляють із залізобетону із домішками мурованого кришева.
Важливим елементом усіх поклонних хрестів є Розпяття – як символ духовного Воскресіння послідовників Христа. Хрести, створені селянами й ремісниками Закарпаття – це своєрідні, дуже цікаві пам’ятки українського народного мистецтва. Цей висновок в повній мірі відноситься до Кушницького осередку каменярства.

Василь Гецко,
архітектор (Ужгород).

Ваш отзыв

Ваш коментар