Версія для друку Версія для друку

ДРУГЕ ПОКЛИКАННЯ

У вільний від роботи час, у вихідні дні та особливо в день народження, Ганна Василівна разом з членами своєї родини розглядають її сімейний фотоальбом.
В ньому світлини, починаючи з дитинства, а далі – зі шкільних років, студентського життя та роботи.
Ганна Василівна закінчила хімічний факультет Ужгородського державного університету. З 1969 року працювала в Іршавській санепідемстанції, очолюючи колектив санітарно-гігієнічної лабораторії до 2014 року.
Стаж роботи – 45 років.
Рішенням атестаційної комісії при облздороввідділі Ганні Василівні присвоєна вища категорія лікаря-гігієніста.Санітарно-гігієнічна лабораторія Іршавської райСЕС була школою передового досвіду. Сюди приїжджали за досвідом роботи лаборанти з усіх районів Закарпаття. Завідувач лабораторією більше 20 років очолювала профспілковий комітет райСЕС. Організовувала дозвілля членів профспілки, дбала про виділення путівок диспансерним хворим, захищала інтереси членів профспілки.
В згаданому альбомі є розділ, де показана її участь у танцювальному ансамблі пісні і танців «Верховина» та «Човник». От і хочеться розповісти про друге покликання Ганни Василівни. Після закінчення Іршавської середньої школи в 1961 році пішла працювати на Іршавську бавовняну фабрику, заробляючи трудовий стаж для вступу до вузу. Протягом трьох років пройшла трудовий робітничий шлях від ткалі до контролера якості тканини. Бавовняна ткацька фабрика приваблювала її зі шкільних років, тому що там діяв відомий танцювальний колектив «Човник» – єдиний в області. Любов до мистецтва танцю вона отримала в школі. Танцювала з 9 років у хореографічному гуртку школи. Брала участь в оглядах художньої самодіяльності шкіл району, займаючи призові місця. Із китайським танцем гурток школи, де вона була примою, їздив в Київ на огляд художніх колективів в 1954 році в Жовтневому палаці. Продовжувала удосконалювати свою майстерність у танцювальному колективі «Човник». Репертуар був різноманітним: український «Гопак», молдавський танець «Збір винограду», білоруський «Бульба», закарпатський «Тропотянка» та інші. «Човник» часто виступав на районних урочистостях з нагоди державних свят, у військових частинах міста Мукачева та санаторіях області.
Під час навчання в УжДУ, танцювальну групу університету, до якої входила Ганна Василівна, запрошували до складу Закарпатського народного хору при виступах на гастролях в Києві. Там вона поєднала свою долю з студентом історичного факультету УжДУ Павлом Раковичем. Після закінчення університету в 1969 році танцювала в складі народного ансамблю «Верховина», де постановку танців проводила Народна артистка України Клара Балог. В репертуарі ансамблю входили народні закарпатські танці «Раковецький крученик», «Чардаш» та інші. Із ансамблем при «Верховині» брала участь в обласних оглядах художньої самодіяльності та міжнародному фестивалі в Словаччині.
Згадує Ганна Василівна незабутні дні в Москві, де виступала з колективом на ВДНГ, абразивному заводі в місті Гоміліно, а потім на телестудії «Останкіно».
Танцювальну кар’єру закінчила в 1978 році у 35 років. Тепер вона мама двох синів і бабуся двох онуків. З 2014 року на заслуженому відпочинку, але до мистецтва співу й танцю не байдужа. Тому зараз співає в Іршавському народному районному хорі ветеранів. Спілкується з учасниками хору, до якого входять старші по віку люди: вчителі, лікарі, будівельники, працівники торгівлі – з людьми різних поглядів. Це дає Ганні Василівні наснагу, задоволення, чогось навчитись, почути. Адже, пісня відволікає людину від проблем повсякденних. З репетиції виходить в хорошому настрої, завдяки керівникам хору Сідор О.І. та Сай М.М.
Ось така наша Ганна Василівна Ракович – ветеран праці, учасниця ветеранського районного хору.

Михайло ЛОМАГА.

Ваш отзыв

Ваш коментар