Село Смологовиця розкинулося на пагорбі. До нього веде звивиста дорога, обабіч якої повиростали будинки – красені. А трохи далі вимальовуються гірські лісові краєвиди, над якими клубочаться хмари, поволі підіймається ранковий туман. Дихає прохолодою. До школи, яка розташована в центрі населеного пункту, сходяться учні, вчителі, батьки, гості з навколишніх сіл – Чорного Потоку, Підгірного, Броду, Крайньої Мартинки, Загаття, Броду, Ліктя та Іршави. У всіх святковий і радісний настрій. 
Перед відкриттям на фасаді КЗ НВК «Смологовицька ЗОШ І-ІІ ступенів – дитячого садка» пам’ятної меморіальної дошки відомому педагогу, художнику та громадському діячу Василю Бурчу із нагоди 100-річчя із дня його народження, відбулася науково-практична конференція «Постать Василя Васильовича Бурча у освітньому та мистецькому просторі Закарпаття в ХХ столітті». Урочистості з нагоди свята в честь видатного земляка розпочала директор навчально-виховного комплексу Марія Пензеник.
Про життя і творчість Василя Бурча розповів учень 9 класу Ярослав Мешко.
– Подія знакова тим, – наголосив виступаючий, – що вона приурочена 100-річчю із дня нородження Василя Васильовича. А народився він 2 січня 1919 року ще за часів Австро-Угорщини. У сім’ї був первістком. Ще змалку батьки запримітили, що Василько – хлопець допитливий, має талант до малювання. Уміло володів олівцем і фарбами. Особливо полюбляв зображувати на клаптику паперу казкових героїв. Учитель одразу запримітив потяг хлопця до творчості і сказав батькам, щоб дали йому волю, мовляв, нехай робить те, що любить. Батько радів, що син у нього вдався. Таких майстрів – будівельників як він у селі майже не було. Охоче допомагав людям у зведенні будинків. При чехах брав участь у зведенні школи. Уцеркві гарно співав.
SONY DSC
Народну школу в селі хлопець закінчив на відмінно. За рекомендацією вчителів навчання продовжив у Свалявській горожанці.Тут теж юнак вчився добре, водночас продовжував малювати. А батька в той час уже не було вдома – він поїхав на заробітки в далеку Америку – хотів дати дітям освіту, щоб не бідували як він.
У 1935 році вступив в Мукачівську учительську семінарію, навчання в якій було перерване Другою світовою війною. У цей період юнак разом з іншими студентами був засланий на поле битви «Рокосовське», де полягло багато молоді.
Трудову біографію почав писати в Ясіні – Лазещинській школі, що в Рахівському районі. Поряд з учительською роботою займався і оформленням приміщень, організовував шкільний і сільський хори. Вчителював і у селі Колочава Міжгірського району, де познайомився із своєю майбутньою дружиною Оленою.Пізніше працював у Локтянській школі.
Після війни Василь Бурч взявся організовувати школу в Іршаві, в якій багато років працював спочатку заступником директора, а потім і директорував. Тут, він, зокрема, організував хор вчителів, хор старших та молодших учнів. Відданий музиці і мистецтву у 1946 році домігся відкриття в Іршаві музичної школи. Керуючи Іршавською середньою школою значну увагу приділяв розвитку освітнього рівня самих вчителів, які не мали належної освіти. Сам Василь Бурч 1947 року закінчив професійні курси викладачів малювання, де навчався у Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі. У 1952 році закінчив факультет російської філології Київського педагогічного інституту імені Горького.
З 1959 року В.В.Бурч переїжджає в Ужгород. Був переведений на роботу в обласний відділ народної освіти: спочатку першим заступником, а потім і завідувачем обласного відділу народної освіти, де працював майже 15 років. За час роботи у облвно було збудовано 208 нових шкіл, зокрема для сліпих та розумово-відсталих дітей, низку шкіл інтернатів, дошкільних закладів, утричі зросла кількість ДЮСШ, започатковано проведення оглядів художньої самодіяльності шкіл-інтернатів та спецшкіл, відкрито студію юних художників З.А.Баконія, розпочато будівництво нового приміщення Мукачівського педагогічного училища, введено підготовку вихованців 1-4 класів шкіл з угорською та молдавською мовами.
SONY DSC
В.В.Бурч учасник багатьох художніх виставок. Зокрема, в Ужгороді проходили його персональні виставки в 1964, 1967, 1969 роках. Його ім’я добре відоме також і за кордоном – в США, Ізраїлі, Угорщині, Чехії, Словаччині. Роботи майстра прикрашають музеї Ужгорода, Києва, Будапешта, Праги та ряду інших столиць Європи. Членом Спілки художників України став у 1969 р. Серед художніх робіт доброї слави зажили полотна «Магнолія», «Вівці на полонині», «Осінь у Левицькому», «Оновлене місто», «Краєвид Мукачева», «Красна горка», «Зима», «Рідна хата», «Осінь», «Карпати», «Чорна Тиса» та інші. На них – закарпатські чарівні краєвиди, полонини, лісові зарості, розкішні крона дерев, дзеркально чиста поверхня озер і річок, літні та осінні пейзажі.
Спогадами про Василя Бурча поділилися колишній директор Чорнопотіцького будинку культури Михайло Глеба, вчитель історії Чорнопотіцької ЗОШ І-ІІІ ступенів Михайло Пинзеник, колишня випускниця Мукачівського державного педагогічного училища, родичка Василя Бурча – Марія Стільник та член Національної спілки письменників України, керівник об’єднання митців «Колорит Боржави» – Василь Філеш, керівник зразкового фольклорного ансамблю «Криниченька», ще одна родичка Василя Васильовича – Едіта Токар.
Цікавим був виступ заступника директора з навчально-виховної роботи НВК Ярослава Глеби. Він зачитав спогад про Василя Бурча письменника, лауреата Всеукраїнської премії імені Лесі Українки Степана Жупанина. «Мені запам’ятався його виступ на випускному вечорі, який проходив для четвертокласників усередині червня. На нього я прийшов прямо з поля. Перед врученням свідоцтв Василь Бурч вимовив напутні слова: «Діти! Ви закінчили початкову школу, навчання у якій є обов’язковим. Хто бажає, може вчитись далі, для того відкриті двері наші до 5-го класу. Чекаємо вас першого вересня. Збирайте золоті перла знань, ростіть, здоровими, мудрими».
На науково-методичній конференції виступили також та привітали усіх присутніх голова районної ради Віктор Симканинець, Чорнопотіцький сільський голова Юрій Бабинець, начальник відділу освіти райдержадміністрації Єлизавета Яцканич та начальник відділу культури райдержадміністрації Олена Ісак.
І ось настала найурочистіша мить – відкриття меморіальної дошки талановитому художнику, музиканту, заслуженому вчителю України Василю Бурчу. Це право було надано Віктору Симканинцю, Єлизаветі Яцанич і вчительці школи Марині Бурч. А потім перед присутніми виступили юні артисти фольклорного ансамблю «Криниченька» районного будинку культури. Вони дарували учасникам урочистого дійства закарпатські народні пісні.
Відрадно також відзначити, що присутні оглянули шкільний історико-краєзнавчий музей, де керівником Магдалина Пинзеник.
Для гірського села це воістину знакова подія. Вона запам’ятається сільчанам і гостям Смологовиці надовго. Вони пишаються такою людиною як Василь Бурч і у їх серцях довго житиме пам’ять про нього.
Василь ШКІРЯ.
