Версія для друку Версія для друку

ПРИТЯЖІННЯ: КУШНИЦЯ – ВАШИНГТОН

Він приїхав до України із Вашингтона і перші три місяці жив у Житомирі. Він – це Чарльз Тос. Із Житомира його маршрут проліг через Київ – до Кушниці. Найважче що було – дорога до Кушниці. Чарльз Тос, волонтер Корпусу миру, і той віддав «належне» якості наших транспортних комунікацій, навіть у порівнянні із іншими українськими регіонами, не говорячи вже про ближніх європейських сусідів, але без ніяких недомовок приємно було почути наступне порівняння вже на нашу користь.
– У вас важливіші традиції і свята, – з позицій стороннього вголос озвучує власні спостереження американець про наші українські відмінності. – А ще, люди надзвичайно турбуються про свою сім’ю.
Це послужило своєрідною кладкою для того, щоб запитати про його сім’ю.
Чарльз – середущий син, окрім нього в сім’ї ще дві сестри. Троє дітей не так уже й часто трапляється у сучасній американській родині. Зазвичай – це одна або дві дитини. Для їх родини це далеко не дивина, позаяк у мами є ще один брат, а у батька – дві сестри. Батько Чарльза – Ентоні – урядовий управлінець у Вашингтоні. У якому статусі і у якій сфері – ця тема якось непомітно була відтіснена іншими поворотами у розмові. Та родина відіграє важливу роль у його житті.

SONY DSC

Чарльз розповідає, що саме вплив старшої сестри та поради його найкращого друга спонукали хлопця стати волонтером Корпусу миру. Вони, до речі, так само є учасниками цієї організації. Зараз вони знаходяться – Сара – в Африці, а Джек Малауі – у Китаї. Сам Тос закінчив історичний факультет Лейк-форист університету неподалік Чикаго. Рік навчання у ньому вартує п’ятдесят тисяч $. Сума приголомшлива не тільки для нас, але суттєва так само і для Америки. Проте там діє система спеціальних кредитів, також допомагали батьки. До того ж і Чарльз Тос працював з вісімнадцяти років електромонтером.
Волонтер Корпусу миру Чарльз Тос далеко не випадково потрапив до нас у Кушницю. Щонайперше, за нього, а точніше взагалі за волонтера Корпусу миру, надзвичайно активно «боролася» вчитель-партнер із Кушницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Ганна Вікторівна Воробок. Другий фактор, що спричинився до того, аби ми мали у верховинському селі «свого» волонтера, те, що його дідусь походив із Угорщини. То ж коли Чарльзу довелося вибирати із сорока країн, запропонованих для відрядження, він обрав Україну, як найближчу до батьківщини його дідуся. І вже у Києві при альтернативі між крайнім Сходом України і крайнім Заходом, віддав перевагу саме Закарпаттю. Як і більшість із колег по Корпусу, був направлений у сільську місцевість.
Чарльз Тос – молодий чоловік різноманітних уподобань і спрямувань своїх зусиль. Поза тим, що він викладає англійську мову у різних класах, ще привносить у життя школярів своєрідне бачення світу, властиве його народу. Американець прищеплює юним кушничанам толерантне ставлення до оточуючих, високу екологічну свідомість.
Сам він активно займається різноманітними видами спорту, зокрема, волейболом і баскетболом. До того ж у себе на батьківщині Чарльз тренував в університеті місцеву команду з європейського футболу.
Кушницький сільський голова Михайло Дмитрович Штефко, почувши про цей факт, відразу загорівся ідеєю залучити волонтера і до тренувань кушницьких футболістів. Цілком можливо, що його підходи привнесуть нові несподівані елементи у гру місцевої футбольної дружини.
– Наш американський партнер, – говорить про нього директор школи Ганна Дмитрівна Белей, – не тільки вносить надзвичайно потужний елемент у викладання англійської мови на уроках із дітьми, як автентичний носій мови, але щедро ділиться своїми знаннями методики, стилю, підходів у викладанні предмета із нашими викладачами іноземних мов.
Слід сказати, що Чарльз Тос дуже схильний до сприйняття всього нового, а тим більше, що стосується нашого побуту, культури, соціальних аспектів життя, як буднів, так і свят. Мабуть, чи найбільше нашому соціальному партнерові сприяє в цьому те, що проживає він у сім’ї вчителів пенсіонерів Дмитра Васильовича і Емілії Василівни Деринів. На цілком природне запитання, як вони спілкуються між собою, Чарльз відповів майже по-нашому, по-закарпатськи: українською (він уже добре розуміє), німецькою і мовою жестів.
А ще до того охоче допомагає господині, Емілії Василівні у домашніх справах, в тому числі куховарити. Із місцевих страв йому до смаку найбільше вареники і голубці. Куштував і гриби. Сподобалися.
Він абсолютно вільно почувається у нашому середовищі. Спілкується не комплексуючи, старається пізнати всі сторони нашого життя. Серед його уподобань вже є і походи в гори, і по гриби, участь у командних спортивних змаганнях.
Чарльзу притаманне почуття гумору, і має врівноважену вдачу. Як вияснилося, при доволі протяжному спілкуванні, стало відомо про деякі курйози та пригоди, що сталися з молодим американцем на Іршавщині. Не такі вже вони були і серйозні, але згадати буде що.
Судячи з усього, Чарльзу Стосу попри те, що до вподоби робота на Закарпатті , а за його ж словами, цей факт у його біографії буде далеко не зайвим. Він мріє в перспективі поступити на державну службу, а участь Корпусі миру послужить своєрідними бонусами.

Михайло ІСАК.

Ваш отзыв

Ваш коментар