Версія для друку Версія для друку

ВІД НЬОГО СВІТ СТАЄ ЧИСТІШИМ

Хто б не заявив сьогодні в районі про проблему зі збором та утилізацією сміття, йому аж ніяк не світять лаври Колумба, який після довгих місяців поневірянь у безмежному океані, таки мав щастя зустріти материк. Колись американська мафія в 1930-их роках разом із представниками бізнесового та політичного істеблішменту, до числа яких, подейкують злі язики історичних біографів, належав і батько Джона Кеннеді.
Сучасні реалії в деяких країнах розвинули технології збирання, сортування, переробки і утилізації сміття до такого технологічного і прибуткового рівня, що їм уже не вистачає власних твердих побутових відходів для забезпечення рентабельності наявних потужностей цієї галузі. Нам до цього ще ой як далеко у всіх вимірах, починаючи від розуміння і бажання наших політичних і державних еліт звернути на дану проблему належну увагу, а значить і забезпечити державу і країну необхідною законодавчою базою та іншими правовими актами, формування на місцевому рівні пропорційної відповідальності регіональної влади і жителів населених пунктів. А ще, що є чи не найнеобхіднішим – виховання такої культури поводження населення із ТВП, яка створювала б для них комфортне і сприятливе середовище.

SONY DSC

Іршавський район, як і інші на Закарпатті, особливо не виділяється із загального ряду. Маємо такі самі проблеми, як і наші сусіди. Проте є і певні суверенні, якщо так можна висловитися, відмінності. Кілька років тому наш сміттєвий «пейзаж» являв собою одноманітну картину, яку по суті писала своїми фарбами фірма «Еко-Ір». Але вже впродовж цього року ситуація помінялася і доволі кардинально, що, безперечно, заслуговує на окрему предметну публікацію.
Якщо до тепер сміттєва картина видавалася одноманітною, то вже вимальовуються окремі шматки із суттєвими відмінностями. Відрадна не тільки «руйнація» монополії однієї фірми, але й те, що на цьому суцільному полі появилися ростки, які вселяють оптимізм і сподівання, що не «pro», а «contra» ми колись все-таки виборсаємося із нами таки породженого гігантського сміттєвого завалу.
Цьому маємо деякі підтвердження. Одне із них, і доволі красномовне, – у Кушниці.
Василь Дмитрович Лемак – людина знана, впізнавана і шанована не тільки у своєму рідному селі, але й усіх довколишніх населених пунктах. Він підприємець, якого земляки звичні радше бачити у робочому одязі, коли необізнані посторонні готові сприйняти його за простого робітника, аніж за керівника.
А між тим, Василь Дмитрович зумів організувати і налагодити справу, зауважте, практично без підтримки влади, на яку чи не десятиліттями чекають жителі всіх населених пунктів Іршавщини і яку так щиро і щедро обіцяли подеякі фейкові інвестори із закордонними інвестиціями. Два роки тому через нагальну необхідність у рідній Кушниці Василь Дмитрович розпочав вивозити сміття.
Василь Лемак – підприємець, і тим більше, людина, яка звикла робити все до ладу. Вимушений взятися за нову фактично для нього справу, він ніяк не міг порозуміти, чому очевидна на перший погляд суть у ділі – сортування сміття – відсутня у технологічному ланцюгові.

SONY DSC

Навіть не здогадка, а ідея ніяк не давала спокою. Тож спочатку вивчав її, а потім взявся реалізовувати задумане і осмислене. Так, починаючи з Нового року налагодив сортування сміття. Як виявляється, навіть на такому рівні, як це робить підприємець, це далеко не проста справа. Прес він придбав у Кропивницькому, у Хусті знайшов ринок збуту на скло, бите скло, тверду і пресовану пластмасу, алюмінієві банки та інше.
Нова справа поставила також і інші, складніші завдання. Довелося створювати два нові робочі місця. Якщо в суспільстві переважає думка, що наші люди шукають роботу, то це далеко не завжди так є насправді. І це навіть при пристойній оплаті праці, яку забезпечує підприємець.
Василь Дмитрович ділиться і іншими проблемами, що зустрічаються на його шляху, але не забуває і про, хоча б не такі вже значні, за його словами, але здобутки.
Та між іншим, здобутком як самої Кушниці, так і всього району, без перебільшення можна вважати сам факт налагодження роботи сортувальної площадки твердих побутових відходів. Приклад більш ніж показовий у тому сенсі, що при бажанні справу можна налагодити належним чином, а значить і зробити наше довкілля, середовище нашого життя, побут набагато чистішим.
Від того, що поряд з нами живуть такі люди, як Василь Дмитрович Лемак, світ стає чистішим. Хотілося б, щоб ми всі – і громадяни, і влада — йому в цьому сприяли.

Михайло ІСАК.

Ваш отзыв

Ваш коментар