Невеличке село Нижнє Болотне, в якому проживає майже 1400 чоловік, враз перетворюється на своєрідну літературну Мекку. Сюди з’їжджаються представники бомонду інтелігенції району та Закарпаття. Тут проводять літературні зустрічі для натхнення. Хоч і відбуваються вони у стінах місцевої школи, та учасники зібрання говорять про процеси, які відбуваються у літературі, не за партою. Ключовою постаттю, довкола якої точаться розмови, є уродженець цього села, відомий письменник краю Юрій Станинець. Загалом цьогорічна подібна зустріч, проведена минулого тижня, була вже п’ятою, отже, ювілейною.
Цей мудрий і прогресивний творчий чоловік прагнув визнання ще за життя, та лише незадовго до смерті його прийняли у Національну спілку письменників України. Однак такий факт аж ніяк не применшує художньої цінності доробку та багатогранності таланту цієї обдарованої людини. Зрештою, і слава постукалася до нього, але, на жаль, після смерті. Не можна оминути увагою ще один момент. Юрій Іванович був також зразковим греко-католицьким священиком. Цікаво, що сам він до цієї трепетної ролі у суспільстві не прагнув, а просто підкорився волі батька і не хотів перекреслити його значні моральні й фінансові потуги для того, аби бачити сина високоосвіченим.
SONY DSC
Прикметно, що організатором цього пізнавального заходу традиційно виступає директор Нижньоболотнянської ЗОШ І-ІІ ступенів Наталія Половка. Здавалося б, який стосунок має керівник освітнього закладу до творчості письменника. Виявляється, якоюсь мірою безпосередній, бо ця креативна жінка – ще й вчитель української мови та літератури. Отже, у її виступі відчувалося бездоганне вміння підібрати влучне слово, щось інтонаційно виокремити. Коли готувалися лише до першої літературної зустрічі для натхнення, Наталія Михайлівна сказала: «Якщо вдасться пережити це і цікаве, і складне водночас в організації дійство, то щось з мене буде». Як у воду дивилася. Не просто пережила, а й щоразу зі своїм колективом намагається не повторюватись, вишукує якісь родзинки, пробує дивувати учасників зібрання, розширювати творчі горизонти відповідних людей. У своїй роботі користуються досягненнями сучасних технологій, завдяки яким опановують нові манери подачі матеріалу. І ці старання належно оцінюють усі, хто приходить на згадане літературне свято. Все, що відбувається на сцені, сприймають на одному диханні. А емоції, які їх переповнюють, часто висловлюють словом: «Вау».
SONY DSC
… За якусь мить наштовхуєшся на вдалий креативний хід, перший творчий акорд… На екрані з’явилися яскраві, вишукані кадри пір року. Враз у повітрі завібрували глибоко пронизливі мелодії скрипки, які награвала вчитель музики Віталія Горзов. Розмірений голос за кадром начитував уривки з художньої автобіографії Юрія Станинця. Ловиш себе на думці, як все-таки ефектно такий тандем різних форм сприйняття наштовхує зануритись в океан внутрішнього світу письменника, який найбільше любив осінь, бо це – пора збору урожаю і своєрідного підбиття підсумків у житті.
Відтак учасники зустрічі для натхнення прикипіли увагою до буктрейлера учениці 9 класу Анастасії Пацкань за твором «Червона йонатаночка». Інакше кажучи, мова йде про відеоролик у довільній формі, який формується на основі власних вражень і переживань школярки від прочитання твору. До слова, минулого року вихованці цієї школи взяли участь в обласному етапі конкурсу юних екскурсоводів, на якому з-поміж іншого демонстрували буктрейлер про власне бачення творчості Юрія Станинця. Тоді завоювали друге місце.
SONY DSC
Неабияку винахідливість проявили кілька учнів 7-9 класів. Плоди їхньої творчої уяви викликали захоплення. Вони підготували скрапбукінги, тобто розповідали про той чи інший твір автора, листаючи при цьому саморобну книжечку, в якій текст був підкріплений відповідними ілюстраціями. Кожен їх виступ також супроводжувався невеличким екскурсом в історію виникнення і застосування скрапбукінгу. На цьому фішки, наявні в творчому арсеналі команди місцевої школи, не закінчилися. Продемонстрований ними відеоскрайбінг (простими словами мультфільм) за твором «Нова шапка» змусив стереотипи про прочитання тексту розбитися на друзки. Раз-у-раз на екрані красиво вимальовувалися буква за буквою, слово за словом. Їх супроводжували по-дитячому мрійливі й світлі малюнки керівника музею Марії Роман, які загалом неабияк допомагали розкривати зміст твору. Завдяки шкільному бібліотекарю Світлані Кормош цю ідею вдалося технічно втілити в життя.
Можна було з насолодою переглянути і відеоролик про історію, видатних людей, визначні місця села. Своєрідним художнім обрамленням можна вважати пісні у виконанні вокального ансамблю учителів «Сусідоньки», які вклинювали між перерахованими вище виступами. Назва колективу є доволі символічною. Один з романів про рідне село Юрія Станинця називається «Сусіди». Саме таку назву має і гурток при шкільному музеєві. Зрештою, майже всі учасниці ансамблю проживають на одній вулиці.
SONY DSC
Наостанок всі присутні подалися до музею, який відкрито сім років тому. Тут відтворено творчий куточок, в якому працював письменник, знаходяться деякі машинописні оригінали творів автора, вишиті ним картини тощо.
До тих людей, які не вперше відвідують ці літературні зустрічі, можна віднести лауреата Національної літературної премії ім. Тараса Шевченка Петра Мідянку, а також подружжя Ребриків з Ужгорода, яке займається видавництвом творів Юрія Станинця та дослідженням його творчості. Як відомо, він листувався із видатними літературними постатями: українським письменником Уласом Самчуком та закарпатською поетесою Миколаєю Божук, яку вважають другою Лесею Українкою. Також на цьому заході можна було побачити директора районного історико-краєзнавчого музею Андрія Світлинця, методиста районного центру позашкільної роботи Олесю Осійську, методиста відділу освіти РДА Ганну Остолош, директора, вчителя української мови та літератури Сілецької ЗОШ І-ІІ ступенів Ольгу Кельбас, настоятеля місцевого греко-католицького храму архистратига Михаїла Івана Костака, отців-василіян парафії святого Миколая у Малому Березному Франциска і Луку, кореспондента газети «Новини Закарпаття» Василя Горвата та інших.
Як зазначив у своєму виступі Петро Мідянка, він безмежно вражений глибинністю таланту уродженця Нижнього Болотного. Свого часу давав Юрію Станинцю почитати своє творіння. Той уважно вивчив і надав власні слушні зауваження та пропозиції. Окрім того, що вмів бездоганно з психологічної точки зору передати атмосферу того часу, скрупульозно відшліфовував кожне речення.
Іван Ребрик теж був особисто знайомий із письменником. На цей раз привіз для музею копію твору «Дідику, не пийте» із правками самого автора. Також поділився споминами, як свого часу знімали фільм «Жменяки» за романом Михайла Томчанія. Там була сцена похорону. І знаючи, що Юрій Станинець – не лише письменник, а й священик, звернулися до нього по консультації. І не промахнулися, отримали кваліфіковані поради з погляду творчої людини. Наразі готують до друку проповіді о. Станинця. Цікаво, що всі вони написані українською мовою і в різний час, про що свідчать дати, поставлені під кожним цим своєрідним духовним посланням.
Словом, на цій ювілейній літературній зустрічі панувала тепла, натхненна, чудодійна атмосфера. Тут майстерно відкрили занавіски на творчій лабораторії Юрія Станинця. Гадаю, що про своє перебування на цьому заході ніхто не пожалкував. Хіба що хтось міг позаздрити й дещо засумувати, що йому не вдалося відвідати таке творче зібрання. І хто знає…Можливо, згадане дійство якраз дасть імпульс Нижньому Болотному стати тим лоном, яке народить чергову видатну постать у літературі.
Зрозуміло, що нам тільки ще належить осягнути літературні висоти письменника. До цього нас натхненно наближає директор Нижньоболотнянської ЗОШ І-ІІ ступенів Наталія Половка. Звичайно, не лише вона. Та цей талановитий педагог й організатор, образно кажучи, виступає у цій справі тим локомотивом, який тягне за собою всі інші вагони. Так, чергова літературна зустріч залишилася вже позаду. Безперечно, вона стала історією. Однак виконані роботи, зроблені фото і відео, зрештою, спомини, час від часу смикатимуть за нитки пам’яті…
Іван КОПОЛОВЕЦЬ.
