Версія для друку Версія для друку

ПЕТРОВИЧ – ЛІСНИЧИЙ З ДИТИНСТВА

Їх було чотирнадцять, його перших підопічних, якими йому довелося керувати в житті. І сталося це сорок років тому.
– Нас відібрали тих, хто успішно навчався і був дисциплінований, – згадує сьогодні Іван Петрович Продан, помічник лісничого Лисичівського лісництва ДП «Довжанське лісомисливське господарство». – Це були учні 7-10-их класів Лисичівської середньої школи. Опікувався відбором сам директор школи А.Й.Куций.
Його призначили першим лісничим Лисичівського шкільного лісництва. Чому вибір впав на нього? Вважає, що причиною цьому послужили кілька факторів. Окрім названого вище – відмінного навчання, важливими чинниками, на його думку стало його навчання в школі-інтернаті до того, допомога батькам, а також і те, що однокласники обрали його старостою. Організація роботи у шкільному лісництві майже нічим не відрізнялася від звичайного такого виробничого підрозділу тодішнього Довжанського лісокомбінату. Учнями закріпили розсадник в урочищі Тросна.
Першим і безпосереднім його та й усього невеликого колективу шкільного лісництва призначили лісівника Івана Васильовича Пролдана – діда теперішнього лісничого Лисичівського лісництва Василя Івановича Продана.
– Організація роботи в нас була так само поставлена як і у дорослих, – продовжує згадувати Іван Петрович. – Виходи на ділянку, догляд. Іван Васильович нерідко ставив нас у приклад робітницям: видите, у цих діточок май файно оброблені міжряддя.
Та дитяча справа стала для нього своєрідною путівкою в життя. Від лісокомбінату він отримав направлення на навчання у Львівський лісотехнічний інститут. Не без гордості Іван Петрович наголошує на тому, що направлення отримав, коли в Лисичові лісничим працював І.І.Печер, який свого часу керував Закарпатським обласним управлінням лісомисливського господарства.
Як і кожен колишній студент, Іван Продан має що згадати і про навчання, і про будні у старовинному Львові. Проминули п’ять років і молодий фахівець повертається в рідний колектив. Правда, призначають його майстром лісозаготівель Іршавського лісопункту. За рік встиг освоїтися у професії, здобути повагу у керівника Лазаря Олександровича Фрідмана. Несподівано молодого спеціаліста викликали до керівництва лісокомбінату і поставили перед фактом:
– Приймай справи звільненого секретаря комітету комсомолу. Як не опирався, але два роки змушений був віддати і цій роботі. Видно, в деяких кабінетах угледіли, що він і студентом добре навчався та справлявся із обов’язками старости групи.
Але молодий хлопець все-таки прагнув конкретної справи. Тож відбувши домовлений строк, зробив свій вибір. У Лисичові на лісопункті появилася вакансія технічного керівника і він повернувся у свою рідну стихію, у своє рідне село. Як одні із кращих періодів у своєму житті визначає ті роки, коли працювали разом у тандемі із начальником лісопункта Іваном Івановичем Проданом. Згодом так склалися обставини, що після смерті знаменитого лісоруба Героя соціалістичної праці Григорія Юрійовича Денчилі, на той час уже лісничого Лисичівського лісництва, на його місце переводять І.І. Продана, а начальником лісопункту призначають Івана Петровича.
Настали 90-ті. Для кожного із представників людей середнього віку вони складалися по своєму, по-своєму писалася і біографія. Іван Петрович Продан не зраджував ні професії, ні колективу. Чималу частину років віддав і роботі «у Фінка», як у просторіччі жителі верховинських сіл досить довго називали поміж собою ТзОВ «ЕНО-Довге ЛТД» – лісозаготівельній галузі.
І все-таки, душа лежала до іншої справи у лісі. Видно, цю струнку розгледів у ньому головний лісничий ДП «Довжанське лісомисливське господарство» О.Є Шкарупа, і зумів переманити високопрофесійного працівника.
– Що, там більша зарплата? – запитав його хазяїн підприємства, коли Іван Петрович приніс заяву на звільнення.
– Ні, мені – там воля, – почув у відповідь.
Це та воля, коли трудишся добровільно, з душею, а не – з примусу. У лісомисливському господарстві з того часу незмінно. Спочатку два роки помічником лісничого у Річанському лісництві, а опісля сім – керував цим виробничим підрозділом, який у значній ступені є визначальним для цілого господарства. В цьому лісництві є наявними всі сфери діяльності лісомисливського господарства: від заповідних територій – до виробничих ділянок.
При ньому всі щаблі професійного зростання пройшов теперішній лісничий у Ріці – Є.О.Шкарупа.
Сьогодні, у свої п’ятдесят п’ять, Іван Петрович Продан, на перший погляд, ніби й не відчуває ці роки, багатолітній досвід не давить його молодечу фігуру. Здається анітрохи зовнішньо не змінився. Та й посмішка щира і душевна, як у молоді роки, блискавкою виривається нерідко з-під вуст.
На його оптимістичному світобаченні не позначилися всілякі негаразди, але він практично завжди позитивно заряджений і в цьому йому додає наснаги кохана дружина, Ганна Іванівна та троє синів – Петро, Іван і Михайло, старші з сім’ями а молодший, медик-інтерн, – радують кожен своїми успіхами.

Михайло ІСАК.

Ваш отзыв

Ваш коментар