В минулому числі «НЖ» у фоторепортажі «Ох, «Боржава»-вернісаж» одна із ліній матеріалу зачіпала тему нашого мальовничого краю у творчій біографії митців, які проживають далеко за межами Карпат. Мабуть, не буде перебільшенням, коли стверджувати, що будь-хто із творчих особистостей хоча б один раз побувавши у будь-якому із куточків Срібної Землі, назавжди стає зачарований її принадами. Це вже аксіома.
Та, мабуть, настала пора розповісти про унікальний випадок, дійові особи якого наочно демонструють, як може краса та синівська закоханість у неї творити маленьке незрівнянне диво. Наша газета неодноразово писала про талановитого земляка – скульптора і графіка Василя Білея, чия мистецька біографія тепер пишеться у Києві. Матеріали про нього та інших вихідців із Іршавщини, доля яких – це домівка у далеких світах, ми подаємо під рубрикою «Мистецький вирій». В кількох словах нагадаємо його біографію. Народився в селі Суха, здобув художню освіту в Ужгородському коледжі мистецтв імені Адальберта Ерделі, Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури. Автор та співавтор кількох пам’ятників у столиці та на батьківщині Т.Г. Шевченка. Одна зі сторін його мистецького уподобання – графіка.
Життєва стежина митця-верховинця незбагненним чином переплелася із родиною знаменитого українського графіка Георгія Малакова. Донька Георгія Васильовича – Єлена Георгіївна не менш геніальна за батька стала для нашого земляка доброю музою і благородною наставницею нашому з вами землякові у графічному мистецтві.
Їх знайомство впродовж кількох років переросло в міцну дружбу. І от зовсім недавно Василь Васильович поділився своєрідним для нього подарунком від близької людини – надіслав на нашу електронну адресу світлину розкішної картини по-справжньому геніального графічного твору в кольорі із назвою «село СУХА, КАРПАТИ». Як згодом виявилося із телефонного спілкування, це матеріалізована уява Олени Георгіївни про малу батьківщину київського художника із Сухої Василя Білея.
Цілісне полотно ніби зшито із кількох новел-спогадів Василя про рідню, оселю, незабутню полонину Кук, животину, що так незрівнянно і незабутньо вписується у тканину приємних гадок. Тут бачимо цілий ряд міні-картин: в центральній частині перед хатою маму Василя Білея – «пані господиню ДОМУ ГАННУ ДМИТРІВНУ»; трохи правіше – «пан господар ДОМУ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ, прийшов з полонини КУК з отарою овець та кошаркою білих грибів; зліва в правому кутку привертає увагу образ рідної сестри МАРІЧКИ, а ще домашня худоба, собака, качки-каченята в річці КРАСНА. Василь повернувся додому зі столиці (справа), і не відразу побачив усіх домашніх – тому брати ІВАН і МИХАЙЛО далеко зліва майже непомітні, адже вони – на заробітках у Європі.
В кольорі цей твір не може не викликати піднесене захоплення. Тому звертаюся до нього:
– Василю, розкажіть, як народився цей твір в уяві Олени Георгіївни, адже, наскільки я знаю, вона не бувала на Закарпатті?
– В липні 2018-го року вирішив відвідати Олену Георгіївну в її творчій майстерні, де мисткиня працювала над триптихом на анімалістичну тему. Пані майстриня пропонує прогулятися в недалекому парку Дубки. Знає, що це моя найзалюблена столична місцина, де виконую графічно-акварельні твори у весняно-літню пору. Тут спонтанно і виник задум, а далі в діалозі, усних начерках-ескізах обмірковуємо сюжет, моделюємо його.
– А як у подальшому реалізовувався задум вашого творчого тандему?
– На два місяці – у вересні-жовтні – приїжджаю додому. В цьому відрядженні виконую скульптурний твір в божественно-білому італійському мармурі «ОБРАЗ ДІВЧИНКИ» для одного із цвинтарів у Хустському районі. А повернувшись у Київ, привожу для Олени Георгіївни фото- та відеоматеріали, які доповнюються усними розповідями. Водночас вона робить начерки олівцем на папері. Це і послужило допоміжним підготовчо-творчим художнім матеріалом для її майбутнього твору.
Саму ж роботу, Олена Георгіївна виконала практично за півтора перших місяці цього року. Техніка виконання – художній папір, олівець, темпера і гуаш на форматі А-1.
Отакий він – художній ребрендинг із Сухої на київські кручі.
Михайло БОРЖАВСЬКИЙ.
