- Нове життя - https://nz-ir.com -

Кому потрібні наші бджоли?

Новина про можливе створення єдиного реєстру пасічників України викликала у бджолярському середовищі активне обговорення. Спершу про облік пасік і паспортизацію. Передбачається, що кожній пасіці та вулику буде присвоєно номер задля забезпечення «простежування сировини і товару».
Бджолярство – це єдина галузь, в яку уряд не вклав ні копійки, а прибуток дає великий (тільки не пасічникам).
Робиться це для того, щоб обкласти податками! Причому, не від кількості зібраного меду, а по кількості вуликів. Меду не зібрав, а податок плати. Загубили практично всю промисловість (наглядно це видно по нашому місту – Іршаві), тепер беруться за бджолярство. Геніальна влада!
Чим на сьогоднішній день є паспорт пасіки? Це клаптик паперу, який коштує немалі гроші, заплачені за те, що не відповідає потребам Закону України «Про бджільництво».
Напрошується питання: кому потрібні наші бджоли і навіщо потрібний паспорт пасіки, якщо це проста формальність для ветеринарної служби, ми повинні платити гроші за аналізи і цим самим їх утримувати. Ніхто цих паспортів не перевіряє, нікому вони не потрібні. Хіба, що, при торгівлі на базарі при здачі меду на аналіз.
Я пам’ятаю, що в 60-ті роки минулого століття мій батько тримав пасіку. Тримати пасіку без паспорта було неможливо. А сьогодні паспорт немає ніякого значення. А чому? Татому, що ветеринару заборонено просто приїхати в село і з головою сільради піти і перевірити наявність в пасічника паспорта і санітарний стан пасіки.
От і тримають бджіл, хто як хоче і як попало, і паспорти хоч і видаються, якщо ти член товариства, та аналізи ніхто ніякі не робить. А тим паче в паспорті не вказується, якої породи бджоли знаходяться в бджоляра. Лікувати ветеринари тварин знають, а як лікувати бджіл – ні, і нікому вони не потрібні, хоч за дослідженнями американських вчених, бджоли приносять людям у 150 разів більше користі, ніж вартість їхньої бджолопродукції. Всі розраховують на знання бджоляра. Лабораторії в районі немає, зараз лабораторні аналізи бджіл проводять в м. Виноградів. Чи поїде старий бджоляр із далекого села до тої лабораторії? Краще залишиться без бджіл.
На це можна дивитися з двох сторін: якби це була цивілізована держава, то ідея начебто непогана (тільки без реєстру вуликів). Та в нашій країні це завжди виглядає як пастка, бо у людей повна зневіра у владі! Лякає пасічників і те, що це ідея некомпетентних людей, а тому вона просувається не для блага бджіл і пасічників, а навпаки.

Юрій САМОРИГА,
пасічник.