Дотепер пригадую його уроки. Заходив у клас тільки з журналом – конспекти я ніколи не бачив. У нього було розписано усе майже по секундах. Поговоривши з учнями, дав нову тему і зникав за дверима. Юрій Іванович завжди кудись поспішав. Бо він був не лише вчителем, а й директором Загатської середньої школи, а опісля – активно займався громадською роботою. Особливо полюбляв футбол. А щодо уроків історії… Він не вчив нас, дітей, знати все на «зубок», а працювати самостійно. Майже як Конфуцій: «Скажи мені – і я забуду, покажи мені – і я запам’ятаю, дай мені зробити – і я зрозумію». Учень, на його думку, повинен не просто дати чітке визначення поняття чи терміну, а й вказати точну дату. Напевне, це й допомогло мені вступити на факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка (на одне місце було вісім претендентів).
Серед вихованців Ю.І. Лендєла – доктор сільськогосподарських наук, професор, директор Науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації Г. Висоцького Держкомлісгоспу НАН України Віктор Ткач, кандидат історичних наук, екс-директор Державного архіву Закарпатської області Михайло Делеган, кандидат філософських наук, доцент, директор Інституту транскордонного співробітництва, Надзвичайний і Повноважний посол у Чеській і Словацькій республіках, екс-голова Закарпатської ОДА Сергій Устич, науковий співробітник Ужгородського відділу Інституту світової економіки і міжнародних відносин Закарпатського державного університету Іван Устич, кандидат біологічних наук, директор Закарпатської науково-дослідної станції Інституту рибного господарства Академії аграрних наук України, генеральний директор Закарпатського заводу малих архітектурних форм, екс-голова райдержадміністрації Василь Устич, кандидат юридичних наук, доцент кафедри адміністративного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого Володимир Богуцький, районний терапевт Михайло Данканич, теперішній директор Загатської ЗОШ І-ІІІ ступенів Юрій Синетар. Юрій Іванович тривалий час підтримував дружні зв’язки із колишнім випускником школи, екс-головою Закарпатської облдержадміністрації, Главою секретаріату Президента України, міністром з надзвичайних ситуацій, тепер – народним депутатом України багатьох скликань Віктором Балогою. Багато учнів Юрія Івановича стали вчителями, медиками, агрономами, зоотехніками, інженерами і навіть журналістами (ваш покірний слуга).
Ю.І. Лендєл народився березневої пори 1939 року в с. Чорний Потік. Після закінчення місцевої школи служив в армії на Далекому Сході. У 1958 році закінчив Луганський державний університет. Здобувши вищу освіту, разом з дружиною Зоєю Сергіївною повернувся працювати в рідну школу. Свою трудову діяльність розпочав вихователем шкільного гуртожитку. Потім його призначили директором Ільницької школи-інтернату, згодом став директором Загатської СШ.
Він був умілим керівником, хорошим організатором, до нього із повагою ставилися вчителі Г.П. Цільо, К.Т. Гецко, Г.В. Устич, В.В. Сочка, А. А. Синетар, Ю.М. Мотрунич, Я.В. Дідик, О.В. Бурка, М.І. Сочка та багато-багато інших.
Юрій Іванович не просто любив спорт. Він сам виступав за місцеву футбольну команду «Верховина». Разом із вчителем фізкультури Василем Сочкою, інструктором фізкультури місцевого колгоспу «Верховина» Віктором Шишіним, головою цього ж господарства Іваном Яцурою і директором Загатського держлісгоспу Ярославом Климовичем зробили надзвичайно багато. Почали із поліпшення матеріально-спортивної бази у Загатті. За досить короткий час було побудовано роздягальню, трибуни для глядачів, бігову доріжку, огороджено стадіон. Футбольне поле було одне із найкращих у районі. На ньому грали навіть команди майстрів, що проводили навчально-тренувальний збір у районі. Зокрема, команди «Бужора» Іршава, «Говерла» Ужгород і «Динамо» Київ. Футбольне поле дотепер сповна використовується загальноосвітньою школою, тут проводиться тренувальна робота та ігри на першість школи. А за команду «Верховина» в той час виступали Іван та Михайло Цогли, Іван Попович, Іван Лендєл, Андрій Яцура, Василь Мозговий, Василь Бабинець, Михайло Гецко, Василь Лазорик, Василь Дешко, Василь Яцура, ну і, звісно, він – Юрій Лендєл. Довгий час був тренером команди, відповідав не лише за підготовку гравців, а й думав про матеріально-технічне забезпечення колективу, адже футбольний клуб завжди тримався на ентузіазмі.
Потім очолював Загатський міжшкільний навчально-виробничий комбінат.
У 1990 році Ю.І. Лендєл став директором Климовицької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. Про нього схвально відгукується вчителька історії, відмінник народної освіти Н.Ф. Шаленик:
– Юрій Іванович очолював нашу школу понад двадцять два роки, – каже Наталія Федорівна. – Під його мудрим керівництвом вона стала однією з кращих у районі серед шкіл І-ІІ ступенів. Педагоги докладали усіх зусиль, щоб юні климівчани зростали розумними, здоровими, чемними. Старання вчителів не пропадають даремно – зерна доброго, вічного, розумного, посіяні в душах учнів, дають гарні паростки. Багато з вихованців після закінчення школи здобули професію «Вчитель» і повернулися в стіни рідної школи.
У листопаді 2005 року в школі вперше запалав «голубий вогник». Газифіковано було також усе село Климовицю, а також сусідні – Кобалевицю, Івашковицю, Дуби. Чимало зусиль і енергії доклав до цього Юрій Іванович. Йому присвоєно звання «Відмінник народної освіти».
Було реконструйовано шкільну їдальню, перекрито дах школи, проведено ремонтні роботи класних приміщень, побудовано котельню. У лютому 2006 року було відкрито спортивний зал для учнів і молоді села. А в грудні 2009 року відбулося урочисте відкриття добудови школи. Це бібліотека, майстерня, кабінет інформатики, вчительська.А ще через рік до нового навчального року було здійснено заміну дерев’яних вікон та дверей на металопластикові. У 2011 році побудовано у школі внутрішні вбиральні. Відкрито кімнату-музей, де зібрано матеріали про основоположника закарпатської школи живопису Адальберта Ерделі. Ю.І. Лендєл до останніх хвилин думав про школу, вчителів, учнів. Пішов із життя 22 січня 2014 року. Із нагоди дня народження у 2016 році на фасаді Климовицької школи І-ІІ ступенів встановлено меморіальну дошку.
… Такі директори шкіл, як Ю.І. Лендєл, народжуються не часто. Він умів знайти спільну мову з усіма, хто його оточував. До нього прихильно ставилися керівники села, району та області. Багато допомагав і Віктор Балога. Саме завдяки наполегливості і вдавалося Юрію Івановичу здійснити задумане. Постійно тримав зв’язки із колишніми сільськими головами Михайлом Данканичем, Іваном Бідзілею і Василем Максимом, підприємцем Василем Устичем, колишніми головами колгоспів Іваном Галасом, Іваном Яцурою, Василем Данканичем. Саме завдяки умілому згуртуванню усіх керівників підприємств, організацій, установ, підприємців і бізнесменів йому вдалося зробити чимало. Про Юрія Івановича залишилися в довколишніх населених пунктах лише хороші спогади. Тепер на його честь у Климовицькій ЗОШ І-ІІ ступенів проводиться турнір з настільного тенісу… Сільчани не забувають про нього.
Василь ШКІРЯ
