Підтягнутий, стрункий, динамічний, виглядає вочевидь більше моложавим, ніж на прожиті роки піввіку, які вишикувалися за міцними плечима. Смугляве, трохи видовжене обличчя Івана Михайловича Стойки в його п’ятдесят років, хіба що очі пильним розумним поглядом, звернутим до співрозмовника, видають таку його кількість літ і зим. При цьому життєвий багаж – не тільки шанована людьми і любима особисто ним професія лікаря-стоматолога. Іван Михайлович уже другий десяток років керує одним із найскладніших і водночас найбільш прогресуючих структурних підрозділів медичної сфери Іршавщини – районною стоматологічною поліклінікою.
Безперечно, сама сучасна дійсність ставить перед усіма нами виклики. А між тим є чимало тих, хто якщо по революційному і не випереджає час настільки, щоб безоглядно відірватися від оточуючої буденності, але й все-таки при цьому уміє заглянути нехай і у не таке вже далеке, але майбутнє, прогнозувати наступаючі виклики і адекватно реагувати на них. Не будемо голослівними, у підтвердження цих слів наведемо хоча б один із багатьох красномовних прикладів. Головний лікар райстоматполіклініки Іван Стойка всіма правдами і неправдами, деколи для користі справи доводиться працювати і так, зумів домогтися відкриття бюджетного фінансування і встановити сучасну автономну котельню в підопічному медичному закладі.
– В цьому мені, мушу визнати, – доволі пристрасно коментує цей факт, – значно посприяла вага мандата депутата районної ради.
Заради справедливості варто відзначити, що свого часу Іван Михайлович належав до числа найбільш активних і помітних народних обранців нашого районного парламенту. Пристрасний полеміст, він відзначався принциповістю займаної позиції, особливо тоді, коли на всі сто був упевнений у своїй правоті та переконаний у справедливості справи, яку відстоював.
Варто навести одну, нехай і давню, але більш ніж красномовну історію. На той період Іван Михайлович працював головним лікарем Броньківської амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Це село, як і весь верховинський кущ, активно газифікувалося. Коли приватні садиби навіть при дефіциті коштів мають більш широкий вибір можливостей, бюджетна сфера завжди покладена у більш жорсткі рамки знаходження джерел фінансування. Сільський голова серед пріоритетних об’єктів обрав адмінбудинок. Між тим, Іван Михайлович, опираючись на думку колективу медиків та й у цілому, широкої громадськості населеного пункту, зумів змінити намічений план газифікації об’єктів бюджетної сфери. Справа не така вже й проста. Конфлікт між двома особистостями вийшов на районний рівень. Правді бути. Суперечності між двома керівниками не носили особистісного характеру. Минуло кілька місяців, пристрасті вляглися, і між ними й далі все ладилося.
Взагалі Іван Михайлович не належить до конфліктних особистостей. Цьому чоловікові властива ще одна надзвичайно позитивна, доволі рідка для сучасників, риса характеру: йому притаманно бути вдячним, особливо до тих, хто допомагав йому у професійному та й життєвому становленні. Варто бачити, чути ті нотки в голосі коли він говорить, скажімо, про Риму Михайлівну Глеба. При цьому ніколи не промине згадати, що ця легендарна жінка працювала лікарем-стоматологом до 85-ти років. І, звичайно, ніколи не забуває, що саме в основному нею пройдено усіяний далебі не трояндами шлях від Ужгорода до Москви, щоб «вибити», за поширеним у радянський час висловом проект та фінансування будівництва типової стоматологічної поліклініки. То була по-справжньому народна будова в районі. Окрім самих медиків, на об’єкті чимало потрудилися і представники трудових колективів промисловості і сільського господарства, які брали у ній дольову участь.
Коли вже говорити з Іваном Михайловичем про тих добрих і порядних осіб, які зустрічалися на його життєвому та професійному шляху, він майже ніколи не забуде віддати належне В.В.Дочинцю, під чиїм началом розпочинав свою трудову діяльність у нашому районі в гірському Лисичові. А ще в цьому колі почесне місце належить покійному нині Василеві Васильовичу Рішку, чиї слова настанов залишаються не менш актуальними: «Ти, Іване Михайловичу, мусиш проявляти ініціативу, мати здорові амбіції, володіти знаннями, постійно вчитися та вимагати цього так само від підлеглих». Ці слова мудрих зерен порад лягли у добрий ґрунт. Навряд чи знайдеться у районі серед колег-медиків рівних Івану Михайловичу у кількості прослуханих курсів підвищення кваліфікації, засвоєння знань із суміжних сфер, як, до прикладу, управлінських практик.
Взагалі-то, Іван Михайлович Стойка, – особистість надзвичайно схильна до знань. Після закінчення стоматологічного факультету Тверської медичної академії, йому настійливо пропонували залишитися для продовження навчання в аспірантурі. Вирішив попри хорошу перспективу повертатися додому – в рідний край. Інтернатуру пройшов в Ужгороді в обласній стоматологічній поліклініці. Не побоявся труднощів та ймовірної перспективи назавжди «загрузнути» в глухому гірському провінційному селі.
Іван Михайлович народився у вчительській сім’ї в селі Мала Уголька Тячівського району. Із особливою теплотою він згадує маму Ганну Василівну, у трудовій біографії якої красувалися записи завуча, директора школи, завідуючої методичним кабінетом райвно, начальника відділу кадрів. Рідна сестра Івана Михайловича пішла батьківськими стежками – обрала професію педагога.
Для нього особливо важливими були і є, та й залишаться родинні цінності. Разом з дружиною, Тетяною Леонідівною, яка зовсім недавно так само відзначила чудовий у житті жінки ювілей, виростили та виховали юну красуню Анастасію, Міс стоматологічного факультету – 2019 Ужгородського національного університету.
А ще в його житті надзвичайно важливе місце посідає духовна сторона буття. І це далеко не випадково.
– Я народився в глибоко віруючій родині, – наголошує Іван Михайлович на значимій для нього темі. Достатньо сказати, що брат мого прадіда по материнській лінії, був основним спонсором, як тепер озвучують, розбудови Углянського монастиря, а в нинішній час два двоюрідні брати – настоятелі монастирів: єпископ Парамон «Сергієво-Посадський» настоятель Сергієво-Посадської Лаври і архімандрит Симеон – настоятель Симеоновського чоловічого монастиря у Виноградові.
Проте ці сторони свого життя Іван Михайлович Стойка не надто охоче афішує. Вважає, що особисті і професійні лінії мінімально мають пересікатися. Хоча як людина, що пристрасно вболіває за свою фахову справу, може спокійно відсікати свої думки про справу свого життя, зачинивши за собою двері кабінету.
Він не буває самовпевненим, але вміє відстоювати свою правоту.
Однаково завзятий головний стоматолог Іршавського району, якщо й не більше, безпосередньо у своїй професійній справі. Іван Михайлович не просто опікується колективом підлеглих колег, але й максимально використовує найменшу можливість для поліпшення оснащення поліклініки та кабінетів району сучасною стоматологічною апаратурою. В цьому плані в його активі закуплені дві рентгенологічні установки, п’ять стоматологічних та три сухожарові шафи.
Кілька останніх років стоматологія, як і вся медична галузь, знаходиться в перманентному стані реформування. Зміни відчутні. А головному лікарю райстоматполіклінінки доводиться знаходити таку лінію реформування підопічної галузі, яка б стала мінімально вразливою для людей і максимально ефективною для пацієнтів району. І здається, це йому непогано вдається. Особисті успіхи в цьому плані, якщо вони є, вважає за неодмінне розділити із завідувачем відділом охорони здоров’я райдержадміністрації С.В.Караслаєм. Цілком можливо недоброзичливці угледіли б у подібному підході і не надто етичні моменти. Але так само водночас Іван Михайлович у своїх успіхах вбачає і запозичений досвід таких своїх попередників, як М.М.Човбана та Б.М.Мушки.
Така увага Івана Михайловича до долі кожного із підопічних у поліклініці і в районі, безумовно, корениться у родинних традиціях і цінностях, але додало до цього, мабуть, ще й те, що молодим медичним працівником після закінчення Хустського медичного училища трудився фельдшером у Великокопаньській амбулаторії, а після армійської служби – в реанімаційному відділенні Ярославської обласної клінічної лікарні. Різностороння медична практика не один раз стала йому в нагоді в доволі неординарних випадках, коли доводилося приймати пологи та надавати екстрену медичну допомогу.
Іван Михайлович Стойка – багатогранна особистість. У діамантів чим більше граней, тим вони цінніші. А у Івана Михайловича його роки додають граней до його особистості.
Михайло ІСАК
